Невдячність та інфантильність стали нормою в Україні
Змінюватись все одно доведеться, бо армія може захистити від росіян, а не від самих себе
Ніяке НАТО не «слабке та нерішуче», як розганяє позитивна пропаганда та її обслуга, щоби приховати провали премудрої політики бикування та призначень сексологинь на посади послиць в ключових країнах союзників.
Якби так було — нам би публічно не надавали детальні дані розвідки ще за пів року до вторгнення, а потім чомусь не побоялись підтримати поставками сучасної зброї та сотнями мільярдів фінансової допомоги, без якої нашої «підготовки» вистачило б на «2−3 нєдєлі максімум», і зараз ми б партизанили десь в Карпатах.
А головним результатом Вільнюського саміту став фактичний вступ в НАТО Збройних Сил України, допомога яким попри всі погрози кремля безпрецедентна, про що чомусь взагалі майже ніхто не говорить, знову вбиваючи під чуби чергове «почєму ми до сіх пор нє?!»
…
Невдячність та інфантильність стали нормою в Україні, суспільство як і раніше знову відстало від своєї Армії, тому разом зі нашою дорогоцінною «елітою» отримало домашнє завдання провести зміни в турборежимі та виконати умови відповідності стандартам, щоби отримати шанс наступного року в Вашингтоні.
Змінюватись все одно доведеться, бо армія може захистити від росіян, а не від самих себе.
