У мене є велика симпатія до грузинського народу, але сьогоднішня Грузія на це не заслуговує
Вона навіть не декларує інші, відмінні від наших цінності — вона їх не має
Висилка грузинського посла — цілком логічний крок. У Саакашвілі в Україні є свої фанати і свої недоброзичливці, але він громадянин України, і ми маємо його захищати. Принцип «ми своїх не кидаємо» має працювати для всіх, на те він і принцип. Немає нічого важливішого за людське життя, але з Грузією в нас є значно ширший контекст.
Наприклад, санкції до грузинської авіакомпанії, яка тепер літає в рф на регулярній основі. Тобто, крім недружніх дій до громадянина України, маємо недружні дії стосовно нас, причому Грузія під час війни не просто уникає санкцій, вона пожвавлює відносини в ключових сферах з рф.
Мало того, в Грузію іде потік російських грошей, і є підстави вважати, що через неї намагаються обійти санкції — від автівок до нафтопродуктів. Все це ставить для Грузії одне, але фундаментальне питання — частиною чого вона є або точніше прагне стати: Заходу чи «і нашим, і вашим». Я завжди дуже хотів побачити грузинський прапор поряд з нашим перед штаб-квартирами ЄС та НАТО у Брюсселі. В мене є велика симпатія до грузинського народу, але сьогоднішня Грузія на це не заслуговує. Вона навіть не декларує інші, відмінні від наших цінності — вона їх не має. І це дуже сумно.
Колись Грузія неодмінно потребуватиме друзів і союзників та, озирнувшись, їх не знайде — не знаю, чи буде це трагедією для сьогоднішнього грузинського керівництва, а для Грузії 100%.
