Голого царя привселюдно поставили раком

Що це, бляха, було?

Розчарування. Головна емоція після перегляду демо версії російської громадянської війни, на яку ми так давно чекали і на яку покладаємо такі великі сподівання. Коли здавалося, що Прігожин перейшов всі червоні лінії і ми побачимо справжню війну, всі відіграли назад. Так наче ви прийшли в кіно і перші пів години здавалося, що перед вами шедевр, рівний роботам Феліні чи Бертолуччі, але на другу частину забракло коштів як на сценарій, так і на спецефекти, і все перетворилось на дешевий водевіль. Де танки застряють у воротах цирку.

«А що так можна було?».

Вони домовились. В той момент, коли здавалося, що можливість для досягнення компромісу втрачена. Що отримав Прігожин за свій розворот?

Чи він просто злився? А це не так і важливо. Чи він тепер довго проживе в Білорусі, чи «слово президента росії» все ж таки нічого не варте. І це не важливо. Доля цього маніяка нам не цікава. І певні очікування були лише того, що це маніяк спроможен посіяти в росії хаос надовго. Не спроможен. Надовго не спроможен.

Чи все погано? Насправді ні. У нас дійсно протягом суботи сформувались завищенні очікування. Разом із дуже добрим настроєм і чудовим набором мемів. Але в результаті цих двох днів ситуація набагато краща для України, ніж була до цього. Скоріш ситуація для росії стала набагато гірша.
Раніше російські еліти обговорювали, що цар голий. А зараз цього голого царя привселюдно поставили раком. І не важливо, що той, хто поставив, не знав, що із цим робити далі.

путін слабкий. От, що довела ця ситуація. І на домовленості він пішов від слабкості, бо не мав впевненості, що може вирішити питання силою. Якщо б міг, точно б вирішив. Але ввечорі довелося домовлятися з тими, кого же зранку називав зрадниками Батьківщини. У царя всієї росії немає можливості впоратись з бунтівником, який очолює найманців. І не важливо, чи то він сам на це наважився, чи за ним стоїть якась башта кремля. Це слабкість. Яку в росії не пробачають.

Зараз всі в росії побачили цю слабкість. Що так можна було. Що можна здійснити бунт. Можна захоплювати міста. Можна збивати гвинтокрили. Можна публічно опускати путіна. І тобі за це нічого не буде.

Можна відстоювати свій приватний інтерес силою, зневажаючи сакральну основу влади — путіна. Бо це був суто приватний інтерес одного чвк, який не захотів лягати під Шойгу і напередодні дати Х, першого липня, коли треба було йти здаватися, здійснив цей імпотентний заколот.

Почавши готуватися до нього, як бачили американські спецслужби, відразу після того, як стало зрозуміти, що часу Х не минути.

російську систему тримав страх. Страх перед путіним. Всі ці олігархи, яким не потрібна війна, мовчать в ганчірочку, втрачаючи мільярди, бо бояться. Зараз цього страху буде набагато менше. А гойдання системи будуть набагато більші. І це, звісно, плюс для нас. Це не перемога вже завтра, але це середньострокова і довгострокова позитивна зміна.

А ще слабкість путіна побачили не тільки в росії. Її побачили і в Пекіні, і в Вашингтоні. І цю слабкість будуть враховувати при прийнятті рішень.

Джерело