Знаєте, що нагадують події в Бєлгородській області?
Коли я чую коментарі російських керівників і пропагандистів щодо подій у Бєлгородській області, я одразу ж згадую 2014 рік, захоплення росією Криму та частини Донбасу
Звичайно ж, це ніякі не партизани і навіть не диверсанти — пояснює своїм глядачам російське телебачення. Звичайно ж, це «київський режим» і його «заокеанські покровителі» — закипає від гніву у В’єтнамі заступник голови російської Ради безпеки Дмитро Медведєв. Але, якщо погодитися з цією логікою, хотілося б поцікавитися і в Медведєва — він на той час був прем’єр-міністром російської федерації, і в російських пропагандистів — вони й тоді проводили свої шоу на головних каналах Росії — що ж це було в Криму 2014 року? — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
Тоді російське керівництво і російське телебачення в один голос запевняли весь світ, що ніяких російських військовослужбовців у Криму немає і бути не може. «Ввічливі зелені чоловічки» — це треба ж було таке придумати! Що озброєні люди, які оточили казарми українських військових у Криму — це просто «партизани», «самооборона Криму». Що росія поважає територіальну цілісність України, тільки ось владу в Києві захопила «хунта», і прості кримчани «проти перевороту».
Ці телевізійні виступи та репортажі дивилися і глядачі в Бєлгородській області. Що вони тоді думали? Чи розуміли, що їхні керівники та журналісти брешуть? Так, думаю, розуміли. Адже в самій росії ніхто особливо й не приховував, що «простим кримчанам» допомагають російські війська. Схоже, просто була загальна думка, яку поділяли і влада, і більшість суспільства, що це — «брехня на благо».
І коли володимир путін уже після окупації та анексії Криму сказав, що російські військові були на Кримському півострові буквально від першого дня після втечі з Києва Віктора Януковича (а силам Чорноморського флоту й не треба було з’являтися у Криму, вони й так були у Севастополі та й не тільки у Севастополі), цю заяву путіна сприймали як сенсацію будь-де, але тільки не в самій росії. Мабуть, тому, що російська політична культура часів авторитаризму замішана на брехні.
І ось тепер російські телеглядачі, схоже, можуть отримати особливе задоволення: побачити, як їхні керівники та пропагандисти звинувачують інших в тому самому, чим неодноразово займалися самі. І переконатися, що і в кремлі, і в Останкіно брехню вважають серйозним порушенням загальноприйнятих норм, загрозою безпеці, знущанням з міжнародного права. Дякую, звісно, за роз’яснення.
Українці саме це й намагалися пояснити у 2014 році. Що брехати недобре.
Але чи призведе такий погляд у дзеркало до протверезіння? Якраз щодо цього в мене особисто великі сумніви. Тому що російська політична культура часів авторитаризму замішана не просто на брехні. Вона, думаю, замішана ще й на впевненості, що російське керівництво може брехати «заради національних інтересів», а от усі інші мають дотримуватися у відносинах із росією максимальної чесності.
росія — країна, в якій, схоже, дзеркала давно заборонені. І навіть коли людям вдається в них подивитися, не впевнений, що вони хочуть бачити в ситуації, яка склалася, цілком очевидні аналогії.
