З мене досить! Далі рвати вже розірване серце я не буду
Наразі ще не знаю, як жити серед світу агресії, хамства, заздрості, зверхності і злості
Так сталось, що через мене на машині є наліпка інвалідності.
Біля супермаркету місць немає, зате переді мною на місце для осіб з інвалідністю паркується здоровий хлоп. Цілком спокійно питаю його, чи має він право на таке паркування, бо на машині позначки нема. У відповідь понеслось: «А шо ти інвалід? У тєбя рукі-ногі єсть. Понакупалі справок» і т.п. Якби знав, що перед ним депутат, напевно, почав би ще й кричати, що через таких простим людям машину ніде поставити.
Я хотів відповісти, що у мене синтетична аорта та металевий клапан в серці. І якщо він хоче знати як це, хай прив‘яже до вуха механічний годинник і походить з цим день, а я так ходитиму до кінця життя. І що це все спричиняє купу обмежень. Потім подивився на перекошене злобою обличчя… Навіщо йому щось пояснювати? Просто поїхав.
З мене досить! Далі рвати вже розірване серце я не буду. Наразі ще не знаю, як жити серед світу агресії, хамства, заздрості, зверхності і злості. Що у віртуальному прояві, що в реальному. Можливо, такий світ буду просто видаляти зі свого життя і робити свій власний. Просто ще хочеться пожити.
