Єнот і дурепа

У свої 22 роки багато молодих людей вирізняються знаковими вчинками. Пишуть книги, роблять сенсаційні наукові відкриття, стають чемпіонами. Безстрашно воюють із ворогом. А деякі у той час воюють із… тваринами.

Саме на такий «подвиг» по­тягнуло 22-річну жительку Іва­но-Франківська. Ця безвідпо­відальна особа від нудьги і з власної дурості знайшла собі ідіотську розвагу: домашньо­го єнота жбурнула у пральну машину і натиснула на кнопку «Старт». Щоб мати яскраві спо­гади про власну витівку, ще й знімала цю екзекуцію на відео. Видно, всі клепки з її голови геть повилітали, бо катюга ще й додумалася скинути це відео в Інтернет…

Єнота вдалося врятувати. А катюгою нині займаються по­ліцейські. Щонайменше її че­кає штраф від 3400 до 5100 грн. І конфіскація єнота (його уже віддали у кращі руки). А якщо виявиться, що знущання з тва­рини для дамочки стало таким собі хобі, суд може запротори­ти її до виправної колонії.

На додачу — ще один шокую­чий нюанс. Особа, яка катувала єнота (звати її Кароліна), навча­лася в івано-франківській філії Одеської юракадемії. А зараз працює адміністратором в од­ному із прикарпатських ресто­ранів…

Останнім часом знущання з братів наших менших набуло ха­рактеру епідемії. У Києві якийсь придурок відрізав голову своє­му папузі. На Рівненщині шко­лярка позбавляла звірів життя — і, щоб похвалитися перед од­нокласниками, знімала це на те­лефон. Там же кілька років тому був випадок, коли молоде хамло на очах своєї дівчини зав’язало у вузол шию… лебедя.

На Львівщині горе-ґазда проштрикнув цуцика вилами. На Хмельниччині керівник ар­хіву прив’язав до своєї автівки собаку і на великій швидкості волочив його по асфальту. На Чернівеччині катували лисич­ку й фільмували це. Минулого року там же п’яний молодик на очах такої ж нетверезої компа­нії вхопив за шию павича і уда­рами до землі вбив його…

Що з нами діється? Нелю­дам бракує гострих вражень? Чому б не влаштувати їм ви­ховний урок і не відправити бо­дай на день туди, де стріляють? Ось там для них буде справжній «екстрим»!

Там, до речі, кардиналь­но інше ставлення до тварин — глибоко людяне. Там знімають інші сюжети: про те, як укра­їнські воїни сплять, обнявшись з собаками, як білочка тулить­ся до неголеної щоки солда­та, як синичка їсть з руки свого друга у камуфляжі. Під бомба­ми, мінами, в окопах-баюрах ці люди не втратили гідності… Що тоді відбирає розум розманіже­ним дурням і дурепам у нашому благополучному тилу?