Стояти одною ногою в «русском мірє» не вийде — затягне
Треба вивільнятись абсолютно в усьому. Навіть коли це стосується особистих інтересів
Не можна вимагати від усього світу підтримати Україну у війні з росією і одночасно відзначати «день воїнів-інтернаціоналістів», які для Афганістану були окупантами.
Не можна прагнути розірвати із совком і одночасно залишати 8 березня і 9 травня національними святами. Так само, як і не можна хотіти осучаснення України і намагатися забабахати нове сексистське свято.
Не можна хотіти декомунізації і одночасно в Києві чіплятися за збереження назв проспектів Воздухофлотскій і Правди. Один був названий більшовиками у 1923 році після окупації України, інший — на честь совєцької комуністичної газети «Правда». Та ще і при цьому насмерть битись проти перейменування обох проспектів на честь Європейського Союзу і НАТО, які зараз допомагають Україні вистояти і вижити.
Не можна прагнути стати членом Євросоюзу і одночасно закривати очі на цензуру у ЗМІ, утиски незалежних медіа, корупцію, порушення прав людини, знищення парламентаризму та місцевого самоврядування і колаборацію влади з проросійським ОПЗЖ.
Стояти одною ногою в «русском мірє» не вийде — затягне. Тому треба вивільнятись абсолютно в усьому. Навіть коли це стосується особистих інтересів.
