Знайомий лицемірний почерк

Знайомий лицемірний почерк — зворушливою турботою «про дєтєй» прикривати стирання пам’яті, яке фактично стало офіційною внутрішньою політикою «нових ліц» останніх років.

«Думать больно! Марафон смотрєть всєм!» — щоби, не дай Боже, народ не навчився врешті-решт бачити причинно-наслідкові зв’язки та хоча б банально порівнювати слова і дії своїх «слуг» в різні періоди.

…

Ну, навіщо людям, наприклад, пам’ятати, які нардепи голосували за Харківські угоди і хто тоді був їхнім помічником?

Хто з сучасних «патріотів» блокував отримання ПДЧ для вступу України в НАТО ще в 2008 році?

Які «полководці» позбавляли ЗСУ «надлишкового озброєння» та примудрялись передавати його «дружній» росії?

Врешті-решт, хто вже під час війни просував московські методички, «розміновував» та «розводив», зупиняв ракетні програми, відновлював залежність від російських енергоносіїв, саджав військових в клітки та обсміював смертельну небезпеку біля кордонів?

Звичайно, осмислювати це «психологічно важко», куди простіше дивитись безальтернативні білоруськоподібні «єдині», а потім через деякий час під ракетами дивуватись «чому не закрили небо».

Бо вас привчили жити одним днем, як метеликів, шановні абітурієнти.

…

Так, за майбутнє можна бути спокійним — забіг історичними граблями триватиме.

Щоби це спрогнозувати, не треба бути зіркою тупорилої «Битви екстрасенсів» — достатньо засвоїти матеріал кількох підручників з історії України та скласти тест.

Джерело