Торжество історичної справедливості та здорового глузду
Українцям з міфом про Катерину II нема чого робити
Ліквідаторка Запорізької Січі імператриця Катерина II не думала про жодні компроміси з Україною. Це була людина, не здатна до якихось реальних політичних компромісів.
А чого хотіти від жінки, яка позбавила життя власного чоловіка, щоб отримати безмежну владу на території російської імперії та перетворити її на жандарма Європи?
Пам’ятник Катерині II в Одесі до цього дня нагадував про той факт, що величезна частина нашого суспільства залишалася у полоні історичних міфів так званого «русского міра».
Люди не усвідомлювали, якою трагедією став прихід московського царства, а потім російської імперії на землі України. Як зусиллями російським імператорів, які навіть були пов’язані з німецькими монархічними династіями, знищувалася на нашій землі Європа заради московських ідей абсолютної влади.
Правління Катерини II було апогеєм цієї неповаги. Те, що в Одесі врешті-решт розпочався демонтаж пам’ятника цьому огидному історичному персонажу, якого ненавидів ще Тарас Шевченко, є торжеством історичної справедливості та здорового глузду.
Безсумнівно, імператриця залишила велике місце у світовій історії. Однак місце у світовій історії не означає місця на одеській площі, пам’ятника в одному з найбільших міст України, яке обстрілюється вірними нащадками Катерини II.
Якщо вже так потрібно комусь вшановувати Катерину II, хай краще її портрет буде в кабінеті колишньої канцлерки Німеччини Ангели Меркель, яка пишалася державними діями своєї землячки.
Українцям з міфом про Катерину II нема чого робити. Історикам потрібно досліджувати це правління та усвідомлювати, яким небезпечним воно було для майбутнього української державності та національних традицій.
Однак досліджувати правління — не означає вшановувати таких людей помпезними пам’ятниками у містах української слави. У цих місцях мають бути пам’ятники тим, хто дійсно був причетний до розбудови України.
Тому демонтаж пам’ятника Катерині II — ознака здорового глузду.
