Ніхто не скаржиться. Бо це справа повнолітніх і дієздатних людей
1945 рік. Марлен Дітріх цілує американського солдата, який повертається з тихоокеанської бійні додому
Ще одне розривне фото для обох сторін срачиків.
1945 рік. Марлен Дітріх цілує американського солдата, який повертається з тихоокеанської бійні додому.
Марлен Дітріх на той час була суперстар. Три роки вона не вилазила з Алжиру, Франції, Італії, Франції. У неї була поява угода на культурну підтримку військ союзників із генералами Паттоном і Гевіном. Марлен з подачі Управління стратегічних служб виконувала пісню «Лілі Марлен» — для грамотної деморалізації німців від німкені, яка не підтримувала нацизм.
Дітріх мала за свою роботу Президентську медаль свободи і орден Почесного легіону. Саме про Дітріх Ремарк написав знаменитий роман «Тріумфальна арка». Жоан Маду це і є Дітріх.
А тепер шок.
Марлен на фото цілує солдата, який би міг бути їй за сина. У неї самої дочці уже був 21 рік. Але наче ніхто не скаржиться. Бо це справа повнолітніх і дієздатних людей.
