Не Національний олімпійський комітет, а якесь антиукраїнське кодло!

Дивнії справи творяться у Національному олімпійському комітеті України — святая святих вітчизняного спорту. Організація, яка мала би уособлювати його розум, честь і совість, бути виразником і втілювачем світлих ідеалів олімпізму, виразником гасла П’єра де Кубертена «О спорт, ти — мир!», стала ледь не пристанищем антидержавних, вороже налаштованих до України елементів. І це у розпал війни за нашу свободу і незалежність!

У минулий понеділок заяву про вихід із членів НОКу написав олімпійський чемпіон, наш уславлений борець Жан Беленюк. А ще раніше подібний демарш вчинив володар «Золотого м’яча» Андрій Шевченко. Легендарний футболіст відверто заявив, що у такій компанії, яка нині підібралася у цьому Комітеті, бути йому соромно. Прізвищ не називав. Але, як мовиться, на злодієві шапка горить. Відразу після резонансного рішення Шевченка повноваження членів НОКу склали із себе Григорій Суркіс та Нестор Шуфрич — народні депутати, обрані у парламент від проросійської партії «ОПЗЖ».

Імена обох асоціюються зі скандалами. Ці соратники кума путіна — медведчука — підтримували всі заяви і дії своєї одіозної політичної сили. Шуфричу язик не повертався назвати росію агресором, а Крим — українським півостровом. Це він у часи Ющенка під склепінням Верховної Ради влаштовував шабаші з повітряними кульками «НАТО — ні!», агітував ледь не за родичання з імперською росією, під надуманими приводами виступав проти утвердження українських традицій і символів, державної мови. Ганьбив майданівців, голосував за диктаторські закони. Шуфрич входив у всі антиукраїнські сили, які з’являлися під різними логотипами — СДПУ (о), Партія регіонів, «НеТАК!», «Український вибір», «Опоблок», врешті — «ОПЗЖ».

Одіозною фігурою є і Григорій Суркіс. Чого варта була за його керівництва київським «Динамо» спроба підкупу іспанського судді — відома «справа шуб». Якого удару по авторитету українського спорту, загалом України завдала ця неприваблива історія! Заминати її змушений був президент Леонід Кравчук, який, до речі, після відходу від влади теж частенько підспівував «есдекам», «не ТАКам», ОПЗЖистам…

Варто було б уважніше придивитися і до тепер уже колишнього президента НОК Сергія Бубки. На хвильку відкинемо спортивні досягнення цього стрибуна у минулому. Як тільки, зачохливши жердину, він пішов у функціонери, відразу став прислужником Партії регіонів. Коли міжнародні спортивні організації накладали санкції на росію за її загарбницьку політику, Бубка зазвичай голосував проти або утримувався, що викликало подив у наших зарубіжних партнерів. А у перші дні повномасштабної війни, замість того, щоб підтримати свій народ (і спортсменів), Бубка втік за кордон…

До речі, саме Бубка лобіював обрання Шуфрича у НОК. Ось що про це пише видання «Трибуна»: «Нестора Шуфрича обрали як голову Федерації стрільби з лука. Причому Генасамблея мала повне право не голосувати за нього, тому що його кандидатуру було подано невчасно. Однак Сергій Бубка, який на момент голосування ще був президентом НОК, дуже просив, щоб цього не сталося. «Вони (тобто з федерації) попереджали, що не встигають подати кандидатуру… Тому, шановні колеги, прошу підтримати цю подачу кандидатури», — наводять журналісти слова Бубки.

Не тільки Суркісом і Шуфричем заплямував себе нинішній НОК. У новий склад цієї громадської організації затесалися багато інших політиків із сумнівною репутацією. Скажімо, депутат Дніпропетровської облради від «ОПЗЖ» Михайло Кошляк, донька якого заявляла, що нинішню війну спричинили… утиски російської мови.

Про багатьох інших осіб, членів НОК, які заплямували себе антиукраїнською риторикою чи справами, корупцією, належністю до проросійських сил, згадав у своєму пості відомий український футболіст Роман Зозуля.

І після всього цього деякі наші «зірки» і далі говоритимуть, що «спорт внє палітікі»?

До слова, членство у різних спортивних структурах скандальні політики часто використовують для прикриття. Як захисну політичну парасольку, щоб «у разі чого», апелювати до колег зі світових федерацій за підтримкою. Шуфрич очолює федерацію стрільби з лука. А Суркіс колись був керманичем федерації футболу. Одіозний екснардеп Олександр Они¬щенко був пов’язаний з федерацією кінного спорту. Роман Насіров (іде суд за звинуваченням його у корупції), Володимир Сівкович (давав вказівки бити студентів на Майдані), Леонід Деркач (ексголова СБУ, який фігурував у «плівках Мельниченка») — із федерацією дзюдо. Ці люди приїжджали на міжнародні форуми, виступали від імені України. А тим часом вчиняли дії на шкоду їй. Хіба це не блюзнірство?

Ще раз повернімося до Шуфрича. Представник забороненої партії і далі очолює парламентський комітет зі свободи слова, Чи це не насмішка над здоровим глуздом? Чому у провладній партії «Слуга народу», яка має більшість у ВР, не ініціюють його усунення з цієї посади?..