Все через те, що в розрахунок бралося залізо та інституційна спроможність
Хоча головний капітал України сьогодні — це люди, звичайні громадяни. На них тут тримається майже усе
Читаєш чергові розмірковування якогось західного аналітика (тамтешнього чи з російських втікачів) про те, по якій лінії проляже компроміс між Києвом і москвою. По Херсону, по Новій Каховці, по Бердянську, по Мелітополю, а чи може по Маріуполю…
Розумно написано, підмічено деякі цікаві нюанси, все ретельно розкладено по поличках. Є одне але. Це але — постійна хиба таких розрахунків, коли береться до уваги лише ймовірна позиція Банкової. У москві, в брюсселях і вашингтонах у таких випадках вперто ігнорують один важливий чинник. Йдеться про волю і думку українського громадянина. І тому, коли до початку війни їм казали, що українці чинитимуть опір, і в москві, і на Заході були впевнені, що ми впадемо за кілька діб. Все через те, що в розрахунок бралося залізо та інституційна спроможність. Хоча головний капітал України сьогодні — це люди, звичайні громадяни. На них тут тримається майже усе. В цьому, до речі, не тільки наші переваги, а й слабкі місця (але про це іншим разом).
Тому коли йдеться про такі речі, як «компроміс з росією», не витрачайте час на підрахунок заліза і розрахунок можливих варіантів рішень Банкової. Краще уважніше досліджуйте масиви соціологічних даних і досвід попередніх Майданів.
