Боротися з опозицією - завжди «на часі»

«Не розхитуйте внутрішню ситуацію - не критикуйте владу, бо це шкодить країні та грає на руку агресору! Ми всі в одному човні, зараз головне - перемогти зовнішнього ворога!», - три місяці війни адепти влади не втомлювались повторювати ці наративи. І я усі ці три божевільні місяці, як журналіст, жила в режимі внутрішньої цензури. Хоча підстав для справедливої критики було чимало. Бо одна річ, коли Зеленський артистично читає блискучі промови, які йому готують здібні спічрайтери, інша, коли він та його підлеглі говорять без папірців. І тут часто починається дикунство на кшталт «не треба бути жадібними» або «країна переросла плагіат Шкарлета»… Але я мовчки ковтала ці ганебні заяви, бо ж «не на часі».

Та, виявляється, під час війни недоторканою є лише влада, а ось боротися з опозицією війна не заважає. Ба більше! Влада вирішила цинічно використати війну для зведення внутрішніх політичних рахунків.

Те, що Медведчука будуть використовувати для дискредитації Порошенка, очікували з перших днів сенсаційного затримання кума путіна. І цей день настав. Медведчук на камеру зачитав з папірця компромат на Порошенка. Вочевидь, готуючи цю спецоперацію, влада розраховувала, що після свідчень такого одіозного діяча, як Медведчук, Порошенко вже ніколи не відмиється. Що весь негатив Медведчука, уся ненависть українців до кума путіна автоматично перенесуться на Порошенка. Але бажаного ефекту не відбулося. Радше навпаки. Влада цим кроком, як кажуть, вистрілила собі в ногу.

По-перше, Медведчук після цих свідчень тепер сприймається як союзник Зеленського у боротьбі з головним опозиційним політиком. А з таким союзником, як кажуть, ворогів не треба.

По-друге, відкривши під час війни внутрішній фронт і заатакувавши політичного опонента, влада продемонструвала суспільству подвійні стандарти та свої справжні пріоритети.

Три місяці радники Зеленського та провладні експерти і журналісти нам розказували, що будь-які внутрішні тертя - від мовних питань до закриття московської церкви - «розколюють суспільство». Навіть таке, здавалось би, безболісне питання, як перенесення офіційної дати Дня перемоги з 9 на 8 травня також було «не на часі», і під час війни Україна відзначала День перемоги не разом з союзницькою Європою, а в унісон з країною-агресором.

А ось боротьба з опозицією завжди «на часі». І війна, як бачимо, не заважає займатися тотальною зачисткою електорального поля. Бо війна колись закінчиться, а владу втрачати не хочеться. Тим паче, що після війни опозиція почне задавати дуже незручні питання. Їх вже нагромадилось чимало. І тоді король може виявитися голим…

Тому такі ниці дії влади свідчать лише про одне - «слуги» панічно бояться опозиції. Бо відчувають за собою чимало грішків. Якщо ти бездоганний, якщо все робиш правильно і справедливо, то для чого переслідувати лідера опозиції та волюнтаристським методом викидати з ефірів непідконтрольні телеканали?

Сильний і демократичний лідер не боїться чесної політичної конкуренції. Втім демократичний лідер ніколи не опуститься до вибіркового правосуддя та політичного переслідування. Саме за європейські цінності українці виходили на два Майдани. За демократичну європейську країну зараз ми і воюємо. Тому особливо цинічно з боку влади наслідувати методи політичної боротьби у диктатора, який очолює країну-агресора. путін з перших днів свого президентства розпочав процес узурпації влади саме з зачищення опозиційних телеканалів та арештів політичних конкурентів. Згодом він їх просто вбивав - і опозиційних журналістів, і опозиційних політиків.

І те, що зараз спостерігаємо, на жаль, дає підстави припускати, що методи диктатора путіна є для української влади більш прийнятні, ніж методи політичної боротьби у цивілізованих країнах.

Прикро, що у розпал війни СБУ витрачає свої сили не на виявлення справжніх внутрішніх ворогів, агентів і колаборантів, а на політичні захцянки влади. Той же Медведчук міг би стільки цікавого і корисного розповісти про плани свого кремлівського кума, про агентуру, яка, зокрема, окопалася у вищих ешелонах української влади.

І ще цікаво, чи на Коломойського ніхто давати покази не збирається? Чи вони не на часі…