Мир по-італійськи

Міністр закордонних справ Італії підготував план миру та вніс його до ООН

Ця пропозиція з'явилася після того, як італійська нафтогазова компанія ЕНІ погодилася з російською вимогою платити за газ у рублях. Така згода державної нафтогазової компанії відтерміновує крах російської економіки на деякий час і тому об'єктивно сприяє продовженню агресії.

План наших італійських друзів складається з чотирьох пунктів, кожен з яких залишає більше питань, ніж відповідей. Ми вважаємо італійський уряд нашими друзями, оскільки вони підтримали нас, попри велику залежність від російського газу та російської доброї волі платити за єврооблігаціями, які італійці так необережно купили у великій кількості.

Першим пунктом в італійському плані пропонується припинити вогонь і відвести обидва війська від лінії зіткнення.

Тобто пропонується винагородити плоди російської агресії, залишивши росіян на частково окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської областей, без будь-яких зобов'язань з російської сторони вивести ці війська до якоїсь певної дати. Зайве казати, що Україна не може на це погодитися, і тому три інші пункти можна не розглядати. Але ми їх розглянемо, тому що пункт третій може за певних обставин влаштувати Україну, якщо його зробити пунктом першим.

Отже, третім пунктом передбачається заключити угоду між Україною та росією про статус Криму та Донбасу, як широких автономій зі своєю поліцією, але під суверенітетом України.

Цей пункт міг би задовольнити Україну, тому що у разі повернення суверенітету українському урядові повертаються усі газоносні площі, які вкрала росія. Але наскільки ми розуміємо, росію цей пункт абсолютно не влаштовує, тому що вона і захопила Крим, щоби вкрасти газові родовища. Я сумніваюся, що наші італійські друзі до повної міри усвідомлюють: росія захопила Крим головним чином через бажання вкрасти газоносні площі. А, отже, італійський уряд не повною мірою усвідомлює, що добровільно росія на цей пункт не погодиться.

Якщо ж цей третій пункт зробити першим, то італійська пропозиція набуває певного сенсу для України.

Але якщо його залишити третім пунктом, то до його обговорення ніколи не дійде через саботаж росії, і італійська пропозиція перетвориться на Мінськ-3.

Причому такий Мінськ-3, який набагато гірший для України, ніж Мінськ- 1 або Мінськ-2. Наші Збройні Сили впевнено довели, що жоден мінськ їх більше не цікавить. Тому пропонувати ще один мінськ українському урядові є безперспективно і для президента Макрона, і для прем'єра Драгі, і для канцлера Шольца. Бажано, щоби вони взяли до уваги ту гідну відсіч, яку ЗСУ дають російській агресії, а також той факт, що американський ленд-ліз не дозволить росії виграти війну на виснажливість.

Другим пунктом пропонується Україні відмовитися від НАТО, а росії - від вимоги неприєднання України до ЄС. Проблема з цим пунктом в тому, що Україна має взяти на себе конкретні зобов'язання в обмін на абсолютно не гарантований вступ до Євросоюзу. Цей вступ залежить не від згоди росії, а від одностайного голосування всіх членів ЄС. А якщо Угорщина чи якийсь інший член Євросоюзу на прохання росії або без такого прохання буде голосувати проти вступу України до ЄС, то який Україні зиск від згоди чи незгоди росії?

Крім того, італійський план не згадує про гарантії Україні щодо ненападу на неї у майбутньому у разі відмови від вступу до НАТО.

Раніше ми вже згадували, що гарантії безпеки України можуть бути як через вступ України до НАТО, так і через підтримку певного балансу в живій силі та озброєннях між росією та Україною. Саме збереження таких пропорцій Збройних сил, які роблять непевною перемогу однієї із сторін, і можуть бути альтернативою колективній безпеці, яку надає членство у НАТО.

Четвертий і останній пункт італійської пропозиції висловлює побажання підписання багатосторонньої угоди між всіма країнами Європи про мир та безпеку. Ми не можемо коментувати цей пункт, бо він не пропонує чогось конкретного та у конкретні терміни.

Отже, що у висновку можна сказати про італійську пропозицію миру?

Ця пропозиція містить ідеї, які би могли влаштувати Україну, а саме: повернення Україні суверенітету над Кримом та Донбасом. Втім немає жодних підстав вважати, що на цей пункт погодиться росія.

Якщо ж росія не дає своєї принципової згоди на цей пункт, то Україні немає ніякого сенсу розглядати всі інші пункти.

Отже, щоби пропозиція Італії мала хоч би якісь надії на успіх, пункт третій має стати пунктом першим.

Тоді, якщо росія дає на нього принципову згоду за умови досягнення згоди щодо пункту другого про НАТО та ЄС, то можна розпочати переговори на тему узгодження позицій за цим другим пунктом.

І тільки коли будуть узгоджені питання повернення суверенітету над Кримом та Донбасом, а також буде порозуміння щодо питань військової та економічної безпеки, які цікавлять обидві сторони, можна приступати до пункту третього. Тобто до припинення вогню і розведення військ, як пролог до встановлення миру згідно з двома першими пунктами.

Отже, як пробна куля, пропозиція італійського уряду має сенс до обговорення. Але, як конкретний покроковий план миру, ця пропозиція не має шансів на успіх у тому вигляді, у якому вона представлена.

Ми не будемо занадто критичними щодо пропозиції уряду Італії. Розуміємо, що їхні теплові електростанції майже на 100% залежні від російського газу, а їхні інвестори залежні від спроможності і бажання росії виплачувати борги за облігаціями. Тому й розглядаємо цю пропозицію Італії, як певний реверанс у бік росії під тиском італійських імпортерів газу та власників російських облігацій.

Що можна ще сказати нашим європейським партнерам?

Якщо вони хочуть якомога швидше забезпечити себе газом, включно з російськими поставками, немає кращого способу, ніж сприяти перемозі української армії. Те саме стосується і власників російських облігацій. Бо якщо російське керівництво зрозуміє безперспективність продовжувати війну, воно виведе війська і буде шукати як відновити продажі газу до Європи, щоби заробити таку-сяку копійку. А оскільки російський уряд потребуватиме великих кредитів для бодай часткового відновлення своєї зруйнованої через санкції економіки, він буде змушений ретельно виплачувати за єврооблігаціями. Інакше ніхто нових кредитів не дасть.

По суті, подібну думку висловила міністр фінансів США пані Йеллен, коли пояснювала чому з 25 травня американські банки не будуть проводити платежі російського уряду. У разі поразки російської армії в Україні і споживачі російського газу, і власники російських облігацій досягнуть своєї мети. Як в Італії, так і в Австрії, і у Франції.

Для цього слід забезпечити українську армію необхідною зброєю якомога скоріше. Якщо цього не зробити, то вона все одно переможе, але європейські споживачі газу та кредитори росії вирішать свої проблеми не так швидко, як би їм хотілося.

Схожі новини