"Переговірник" Олександр Чалий, що "враховує" погляди росії та Угорщини на українську ідентичність
Хіба ж у нас немає досвідчених дипломатів-патріотів
Спочатку з'явилися непідтверджені повідомлення, що Олександр Чалий (не плутати з Валерієм Чалим) бере участь у переговорах з Росією.
Сьогодні це стало відомо офіційно, на жаль. Звичайно, є питання й до низки інших переговірників: Давид Арахамія, Михайло Подоляк, Кирило Тимошенко (всі – видатні дипломати). Але Олександр Чалий – "знакова" постать. Він – багаторічний прихильник українського нейтралітету і противник вступу до НАТО. Ну Бог з ним – ми ж вільна країна.
Але 14 лютого 2020 року він опинився в центрі скандалу на Мюнхенській безпековій конференції, підписавши разом з російським проурядовим центром 12 кроків для зміцнення безпеки України. Зауважимо лише, що у п. 12 йшлося про "запуск нового національного діалогу щодо ідентичності", що мав врахувати погляди, зокрема, росії та Угорщини на "теми історії, національної пам'яті, мови, ідентичності і досвід меншин".
У плані також ішлося про зняття санкцій з росії до виконання Мінська, про нормалізацію стосунків ЄС – росія, про анексію Криму не згадувалося.
Документ підписали сам Олександр Чалий, його конфідент Олексій Семеній, який чомусь представився працівником РНБОУ, та Василь Філіпчук, який у 2017 році пропонував визнати Крим спірною територією, відкласти на 20 років питання його належності, а на цей час офіційно вважати окупаційну владу в Криму легітимною, а Севастополь – взагалі запропонувати рф на 99 років.
У 2020 році Чалий увійшов до складу "ініціативи 16 липня". У самій її назві – протиставлення впливовій "ініціативі 1 грудня", а сама дата – день ухвалення Декларації про державний суверенітет УРСР, де йшлося про нейтральний статус України (тоді це був крок до дистанціювання від срср, але ж не зараз).
Придивімось спочатку до компанії підписантів. Крім згаданої вище трійці на першому місці стоїть Руслан Бортник, помічник пріснопам'ятного українофоба Вадима Колесніченка, який втік до росії; далі багаторічний соратник Сергія Льовочкіна – Андрій Єрмолаєв; ведучий каналу Ахметова Тигран Мартиросян; одіозна Марина Ставнійчук, заступник голови АП у Януковича; "регіонали" Олег Зарубінський, Володимир Семиноженко, Василь Мармазов; шавки Медведчука Руслан Бізяєв та інші фігуранти "бази прихованих піарників". Компанія ще та.
Що ж стверджували ці підписанти у 2020 році?
"Все агресивнішою стає "партія війни", яка шантажує суспільство за допомогою радикальних акцій, заангажованих ЗМІ, примітивних інтерпретацій та псевдоінтелектуальних пророцтв. Спроби публічного обговорення спільного бачення майбутнього країни, врегулювання конфлікту на Донбасі і повернення Криму зустрічають її агресивний опір... Складається враження, що властиві Україні толерантність, багатомовність, багатокультурність хочуть підмінити політичним егоїзмом, радикалізмом та неомілітаризмом"; "Ті, хто не побудував нічого, не мають морального права зносити пам'ятники минулого" і багато подібного.
В одному з заходів "16 липня" спільна пресконференція Олександра Чалого та Костянтина Грищенка, того, що був міністром закордонних справ і віцепрем'єром у Януковича і брав участь у підписанні горезвісних Харківських угод.
Звідки у нинішньої влади талант витягати з нафталіну саме такі карикатурні постаті (Вітольд Фокін, Олексій Арестович, Олександр Чалий)?
Хіба ж у нас немає досвідчених дипломатів-патріотів. Чому саме такі як "Сан Санич" Чалий? Як таку людину можна допускати до самого серця секретних переговорів?
