Різдво Христове сталося не раптово
Творець, піддавши осудженню гріх перших людей, водночас дав їм і їхнім нащадкам надію
Різдво Христове було історичною подією, воно сталося у визначений Богом час і у пророкованому Ним за багато століть до цього місці. Але воно не було зв’язане ані календарем, ані історією, залишаючись настільки вищим над ними, наскільки вищим і важливішим є народження Сина Божого у порівнянні з народженням звичайної людини.
Перебуваючи в часі, Різдво Христове разом із тим виходить поза рамки часу, бо святкуючи ми не просто згадуємо про щось давно минуле – Різдво Христове стає сьогоднішнім для нас.
Не лише до пастухів на полі, але до кожного з нас особисто звертається і промовляє ангел Господній: «Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2: 10-11).
Через віру ми так само, як і вони, чуємо ангельські хори, які прославляють Бога, благовістять мир на землі і благовоління в людях. Духовними очима ми бачимо у вертепі Дитя, покладене у ясла – Сина Божого, Який став і Сином Людським.
Приготування нас до святкування Різдва Христового, полягає в тому щоби ми усвідомили щонайменше дві важливі істини, пов’язані з вірою. Перша істина – що історія людства є не сукупністю хаотичних випадковостей або зіткнень проявів людської волі. Бог спрямовує історію людства, спонукаючи боротися зі злом, долати гріх, перемагати тимчасову владу диявола.
Ми, як християни, повинні черпати натхнення і зміцнення у вірі для нинішніх часів. Як старозавітні люди очікували на Різдво Сина Діви, на прихід у світ Месії, так ми очікуємо на Друге пришестя Христове, на загальне воскресіння і Страшний Суд та на життя вічне. Якщо раніше справдилося все, що Бог обіцяв людям, то і те, що має статися у майбутньому і про що Той Самий Бог сповістив нам через Писання, – все це теж неодмінно здійсниться. Як сталося Різдво Христове, так станеться і Його Друге пришестя. Як віра старозавітних праведників не була посоромлена – так не осоромляться і ті, хто нині вірує.
Друга істина – що навіть речі, нам особисто незрозумілі, у Бога мають сенс і значення, і ми через віру можемо долучитися до їхніх плодів навіть тоді, коли повною мірою їх не усвідомлюємо. На цих та інших біблійних прикладах ми навчаємося, що навіть у зовнішньо незначних або нині незрозумілих справах є вияв волі Божої, яка неодмінно справдиться у належний час.
Тож коли ми зараз стикаємося з тим, що нас тривожить своєю невідомістю, коли бачимо задуми новітніх фараонів та іродів, спрямовані проти правди, і коли як люди не знаємо, чим це завершиться – віра має утверджувати нас в усвідомленні того, що Бог все спрямовує до блага. Добру Він сприяє, а зло присікає, обертаючи до добрих наслідків.
Отже, дорогі брати і сестри, усвідомлюючи ці уроки, маємо дбати про те, щоби і нам зміцнюватися у вірі. Бо лише через правдиву віру і для кожного з нас Різдво Христове буде не просто одним із «зимових свят», як сталося це для багатьох, але джерелом спасіння і вічного життя.
