Львів прокинувся в іншій політичній реальності
Віддамо шану українським воякам, які рівно 103 роки тому у цей день відновили Державність на західноукраїнських землях!
«Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то вже завтра візьмуть його поляки!». Це були останні слова сотника Січових Стрільців Дмитра Вітовського на військовій нараді вночі 31 жовтня 1918 року.
Після неї на ранок 1 листопада українці почали швидко захоплювати державні установи у Львові, які покинули австрійські чиновники після капітуляції у Світовій війні.
Холодним листопадовим ранком 1918 року Львів прокинувся в іншій політичній реальності. На центральній площі міста майорів жовто-блакитний прапор, а по вулицях ходили військові патрулі із блакитно-жовтими пов’язками.
Паралельно підрозділи УСС зайняли також Станіславів, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав.
Але у відродженої Держави було багато ворогів.
Поляки не сиділи склавши руки.
Цього ж вечора розпочались перші бої між поляками та українцями, які обернулись трагічно для молодої ЗУНР.
Нова влада, розуміючи що їх в подальшому чекає жорстке протистояння з поляками, звернулась по військову допомогу до Гетьмана Скоропадського. Гетьман дав наказ Січовим Стрільцям Коновальця готуватися до походу на Львів.
Стрільці сіли у потяг і замість Львова поїхали штурмувати Київ…
Що було далі — відомо. За короткий проміжок часу поляки витіснили українців зі Львова, що стало однією з ключових причин подальшої поразки ЗУНР.
Кажуть, Коновалець до кінця життя жалкував, що замість того, аби їхати до Львова — розвернув багнети проти Гетьмана, підтримуючи повстання Директорії…
Але зараз ми не будемо аналізувати героїчно-трагічний 1918 рік. А віддамо шану українським воякам, які рівно 103 роки тому у цей день відновили Державність на західноукраїнських землях!
Зі святом!
