Не цим визначаються досягнення країни
Героїзм має тільки одне значення - готовність жертвувати собою заради інших. Чим жертвують два мільйонери в шоу-бізнесі, в якому обертаються гігантські гроші?
Ок, я, мабуть, тупий. Ось просто з точки зору логіки. Поясніть дурню на пальцях. І закриємо тему. Я виключно про доводи.
Всі гроші за бій отримали організатори — англійці. Три або п'ять мільйонів отримав Усик. Скільки-то там отримає його команда, ведучий, рефері, судді. Гроші на трансляції зробив РЕНТВ. У тому числі і на українцях. Так, десять тисяч осіб, що крутяться в нашому колі Фейсбук, принципово дивилися десь на «Нетфлікс», але дев'яносто відсотків тих, хто в ФБ не сидить — дивилися на РЕНТВ, стовідсотково.
Поясніть мені, тупому — чому це національна перемога і гордість України?
Ось, президент пише: «Україна Повертає своє! Чемпіонські титули WBA, IBF, IBO, а також WBO — знову, як це й має бути, належать українцю!». Що ти несеш … Що ти, заради Бога, несеш … Хто тобі сказав, що чемпіонські титули повинні належати українцю? ЄСПЛ виніс таке рішення? Міжнародний трибунал? Сесія ПАРЄ?
Ніхто? Це ти сам так вирішив?
Ну, тоді давайте я вам переведу, Володимир Олександрович, що ви сказали, зі зрозумілої мови дворової лавочки на незрозумілу мову дипломатії, якою ви і зобов'язані спілкуватися.
Президент країни на своїй офіційній сторінці пише — «Ми ох***ні! Ми краще за всіх! Англія, см*кчи! Пикою не вийшли ще, нашими чемпіонськими поясами володіти! Повернули в рідну гавань!».
Я не знаю, як у КВК. Але в спорті прийнято взаємоповага суперників.
Поясніть президенту, чи що.
Якщо Україна повернула своє — як я можу скористатися українським народним надбанням? Ну, паплюжити їх. Помацати. Вони десь виставляються? Належать музею? Народу? Або тільки Усику?
Коли відбудеться реванш, а він відбудеться, і титул знову піде — ну, для простоти експерименту, скажімо, в ту ж Британію — і Борис Джонсон напише — Британія повернула своє! Чемпіонські титули, як це і повинно бути, належать англійцю! — Як, норм буде? Україна пикою не вийшла, пояси повинні бути у нас, суперменів.
Екстраполюйте. Завжди екстраполюйте.
І ось ще, що я зрозуміти не можу. Скажіть мені. Через сім років після Революції Гідності. Український прапор на матні і національні кольори на боксерках — це дійсно все, чим є зараз пишатися країні? Це дійсно привід для національної гордості? Ось саме це — дійсно привід для гордості? Все, більше нічого?
Ось у Джошуа не було британського прапора на стегнах. Він менший патріот своєї країни? Або у Британії менші досягнення? Або вони Батьківщину, п*дла, не люблять, так, як ми? Або що?
Національні символи на спітнілому хлопцю і смердючі кеди після години посиленого фізичного навантаження — це точно саме те, чим треба пишатись?
Ви точно правильно інтерпретуєте слово «Гідність»?
Це — комерційний бій. Бокс — це взагалі не про національні досягнення. Це про шоу. І великі гроші в цьому шоу. Гігантські гроші. Так само як будь-яке інше шоу. Як КВК, наприклад.
Якщо Володимир Зеленський в наступний раз вийде на сцену в латексі, але з українським прапором на стегнах, почне розповідати про країну-порноактрису, переможе в якомусь чемпіонаті КВК і станцює гопака — це буде національним досягненням, я правильно розумію?
Проблема тільки в тому, що він без прапора це робив, а Усик з прапором — я до вірних логічних висновків приходжу?
Я от не пам'ятаю, чи був у Еріка Моралеса, або Менні Пакьяо, мексиканський прапор на трусах. Але, навіть якби вони обвішалися прапорами з ніг до голови, то останнє, що мені приходило б в голову, дивлячись на бій — це їхати в Мексику чи вкладати туди свої гроші.
А ось їхати до Британії або інвестувати мені хочеться завжди.
Попри те, що у Джошуа на трусах жодного Юніон Джека.
Якось не цим визначаються досягнення країни, мені здається.
Героїзм має тільки одне значення — готовність жертвувати собою заради інших. Чим жертвують два мільйонери в шоу-бізнесі, в якому обертаються гігантські гроші? Гонорарами? Майбутнім контрактом з Адідасом? Віллою? Ну, хіба що.
Ви розумієте, що, прирівнюючи комерційне шоу до героїзму — ви тим самим просто в нуль нівелюєте саме поняття? Що, ставлячи героїв Савур-Могили, ДПА, Ізварине, Дебальцеве на одну дошку з комерційним шоу — ви нівелюєте і їх, їх подвиг? Ну, раз комерційний мордобій з прапором на матні за п'ять мільйонів фунтів — це героїзм, щастя, і рожеві соплі президента — і загибель в ДАПі після двох тижнів пекла — теж героїзм — то яка тоді різниця?
Прапор на ДАП і прапор на трусах Усика — це одне і теж, я правильно розумію?
Героя вручити пропозицій ще не було? А то я не здивуюся вже.
Україна — країна, яка зробила неймовірне. Українське суспільство — ганебне суспільство. В країні неймовірна кількість справжніх героїв. Волонтерів, добровольців, медиків, солдат, активістів — мільйони людей. Мільйони. Україна сьогодні є чим пишатися, як мало кому в світі, напевно. Навіщо все це зводити до прапора на трусах? Навіщо самим принижувати свої досягнення?
Ставлення здорової людини: о, наш переміг, молодець, ось тобі цукерка, спасибі, поїхали далі робити більш важливі справи. Але коли звичайна перемога в комерційному шоу набуває масштабів національного досягнення, а президент країни, захлинаючись слиною щастя, кричить на весь світ «Тагіііллл !!!» — це говорить про проблеми в країні, ви не знаходите?
Зрозуміло, що хочеться перемог і гордості і відчути свою причетність — але то, що це заміщення, ви розумієте?
«Загальний процес заміщення одного виду діяльності, квазіпотреби або об'єкта іншим, більш безпечним. Розглядається як механізм психологічного захисту».
Це-то ви хоч усвідомлюєте?
Просто питання. Читаючи стрічку ФБ. Навіть відкинувши напівватний стан чемпіона. Це не про Олександра пост. Дай Боже йому нових перемог і досягнень. Нічого емоційного. Тільки логіка. Просто зрозуміти хочу.