А ковід ми вже подолали?

Поверталася з Туреччини до Львова. Була прикро вражена! З усього літака, а він був заповнений вщент, паспорти вакцинації мали тільки наша сім’я і ще буквально кілька людей! Усі решта перед паспортним контролем нервово і незадоволено завантажували додаток Дія. З десяток людей пішли робити платний експрес-тест.

Не розумію, чому українці вперто не вакцинуються?! Це ж елементарно просто зробити, займає кілька хвилин, і ти, по-перше (це, звісно, найголовніше!) почуваєшся у безпеці, по-друге, це зручно і комфортно для подорожей!

Вакцинація у мирних умовах — це як бронежилет та каска на війні. Ти просто себе захищаєш! Це ж така очевидна потреба свідомої людини — самозахист, такий очевидний інстинкт самозбереження! Чому люди цим нехтують?

Думаю, одна з причин такої плачевної ситуації з вакцинацією в Україні — критично низький рівень інформування, соціальної агітації. А це — відповідальність влади. Чи ви бачили у Львові хоч один біг-борд з відповідною соціальною рекламою? А їх має бути сотні! Вони мають бути переконливими і креативними! Але влада цим не переймається! З ковідом борються за принципом «якось буде», або «будемо долати проблеми у міру їх надходження». Чи ще краще: «На все воля Божа!».

На карантинні запобіжні заходи давно «забили». Дивлюся фотографії з різних масових форумів — економічних, книжкових тощо і диву даюся: всі у купі, ніяких масок, ніякої соціальної дистанції! Так, ніби ковіду і не було, ніби все у минулому, ніби ми його успішно подолали, і тепер цими масовими заходами (додам сюди концерти, конкурси краси та інші розваги) святкуємо перемогу над пандемією!

Таке враження, що живемо у паралельній реальності. З одного боку, нас лякають новими агресивними штамами-вбивцями, які швидкозаразні, з іншого — абсолютно байдуже і безвідповідальне ставлення до карантинних обмежень. Повний і всеохопний когнітивний дисонанс, цинічні подвійні стандарти та тотальна безпорадність влади. Бо якщо люди бачать, що життя «б'є ключем», що ніхто, а насамперед сама влада, не дотримується елементарних вимог карантину, які вона ж і встановила, то відчуття небезпеки та потреба у самозахисту, зникає.

А ще дивує, чому мовчать лікарі, не б’ють на сполох, не попереджають про черговий неминучий спалах захворювання. Адже їм, а не чиновникам, які зараз красуються на масових заходах, доведеться, рятувати людей.

Читайте також: «Не вакцинувався і не буду»