«Я звинувачую!»

Це спільний проєкт російського «Газпрому», німецьких компаній Винтершел та Юніпер, французької Енжі, нідерландської Ройал Датч Шелл та австрійської ОМВ. Цей проєкт має принести їм прибуток. До їхньої компетенції не входить розмірковувати щодо питань війни та миру у Європі.

Інша річ — політичні діячі. Тільки сліпий може не бачити і глухий не чути, що Північний потік-2 є остаточним запрошенням до війни у Європі. Дві попередні світові війни починалися, як відомо, у Європі.

Я звинувачую канцлера Ангелу Меркель та президента Емануеля Макрона у свідомому наближенні війни у Європі і приховуванні від своїх народів тої небезпеки, яку створює Північний потік-2.

У 2014 році Росія захопила території суверенної європейської держави Україна. Тільки наявність магістральних газогонів, по яких російський газ постачався до Європи, зупинило просування російських віськ вглиб України. Оскільки у разі пошкодження газогонів, Росія втрачала можливість продавати щонайменше 60 мільярдів кубів газу щороку. Вартість цього газу становила мінімум 12 мільярдів доларів на рік. Росія не могла собі дозволити таких втрат, і це врятувало значні території України від загарбання.

Тому залежність від транспортування газу українською територією є єдиною і останньою перешкодою для повномасштабної російської агресії та приєднання України до Росії. Німецькою мовою таке приєднання зветься аншлюсом.

Пам'ятаємо, як це було з Австрією у 1938 році. Під загрозою військової інтервенції Німеччина змусила австрійський уряд призначити Артура Зейсс-Інкварта міністром безпеки, а потім і канцлером Австрії.

Так само після введення до експлуатації Північного потоку-2, Росія під загрозою військової інтервенції змусить Верховну Раду призначити Віктора Медведчука прем'єром України.

Посада прем'єра не поступається повноваженнями посаді всенародно обраного президента.

Далі буде, як і в Австрії у 1938 році, референдум про приєднання. Чим закінчуються референдуми при наявності окупаційних військ, ми теж знаємо. Німеччина та Франція, щоби зробити хорошу міну при поганій грі, надішлють своїх спостерігачів. Вони засвідчать, що порушень на референдумі не було.

Канцлер Меркель та президент Макрон не можуть не усвідомлювати реальність такого сценарію. Як каже прислів'я: «Не перший рік у шлюбі».

Свідоме усунення останньої перешкоди на шляху поглинання України Росією є свідченням тристоронньої змови Росії, Німеччини та Франції, що нагадує Мюнхенську змову 1938 року, яка допомогла Німеччині загарбати східно-європейські країни.

Чи можна ще зберегти мир у Європі за таких обставин?

Так можна. Заради миру, введення до експлуатації Північного потоку-2 слід поставити у залежність від виводу російських військ з усіх окупованих українських територій. Зрозуміло, що уряди Німеччини та Франції не здатні і не налаштовані цьому сприяти. Вони фактично погоджуються з Росією, що на Донбасі йде громадянська війна. Вони і окупацію Криму назвали своїм іменем тільки тому, що не змогли вигадати якусь гарну байку для цього загарбання. Але вони зробили головне — захистили «Газпром», найбільшого бенефіціара загарбання Криму, від санкцій. А це єдине, що було потрібно Росії на момент окупації та анексії.

Тому сприяти виводу російських військ з України у обмін на введення Північного потоку-2 до експлуатації можуть тільки США. Втім, у них є свій порядок денний у просуванні скрапленого газу американських виробників на європейський ринок.

Уряд України має звернутися до уряду Росії з пропозицією врегулювати питання власності і експлуатації газоносних площ Криму. Росія, можливо, погодиться на такі переговори, щоби показати Європейському союзу, що вона не прагне продавати газ з українських родовищ до Європи, зокрема, за допомогою газогону Північний потік-2.

На ці переговори обидві сторони мають запросити уряд США, беручи до уваги, що американські компанії вже мали ліцензії від уряду України на розробку кримських газоносних площ і тому є зацікавленою стороною. На цьому переговорному майданчику можуть бути досягнуті і домовленності між Росією та США щодо правил гри на поставки трубного та скрапленого газу до Європи. За виваженої позиції всіх сторін на цих переговорах можна іще досягнути домовленостей, що збережуть мир на Старому континенті.

У разі відмови Росії від переговорів щодо українських родовищ, це означатиме налаштованість Кремля на аншлюс. Єдиним порятунком для України є формальний військовий союз зі Сполученими Штатами. Для цього Верховна Рада має звернутися до Конгресу США з проханням заключити такий союз для запобігання насильного приєднання. До такого союзу можуть швидко приєднатися Польща, Канада та Велика Британія. А згодом, коли мине безпосередня небезпека аншлюсу, і Німеччина з Францією.

Час спливає. Вікно можливостей ще не зачинене. Але воно залишатиметься відкритим вже не роки, а лічені місяці.