"Війна" за голови людей вже давно йде на рівні «блогерів», фільмів, музики...

Зачищені десятками років українські цінності, безликі інституції, що іноді лише формально називались «українськими», а головне — абсолютне засилля російського зробило свою справу.

Тепер, сучасна молодь замість бажання бути умовною «Європою» та цивілізацією, вибирає путінську Росію, чи навіть не путінську, нехай просто «Росію». І не важливо хто там: Путін чи Навальний. Навіть після відновлення Незалежності у 91 році, Росія агресивно, можливо, навіть ще агресивніше намагається перетворили мізки українців на суцільний «русскій мір». І їм це чудово вдається.

На першому фото вже всім відома «блогерка», яка вибирає державу-агресора та погрожує українським військовим.

На другому фото, вже нові поліцейські з Харкова, що «єднаються з росіянами» у соцмережі Тік Ток.

І найгірше, що і перший, і другий випадки — це величезна аудиторія, мільйони людей, що підтримують та споживають цю фсб-бацилу вбивчого «російського світу».

Чому так сталося, що Україна де-факто живе у двох реальностях: України та Росії-2? Чому мільйони людей, а особливо підгодованих агресором блогерів, так хочуть бачити себе і всю країну в задрипаній країні-бензоколонці? І головне, чому наша молодь вчиться саме на таких «ідеалах»?

Причина досить очевидна.

Ми не взяли приклад країн Прибалтики, ми не пішли шляхом Польщі і не стали навіть Румунією. Після сотень років фактичної окупації ми не заборонили «русскій мір» у 91 році. Країна вибрала «мір» з окупантом та «СНД». Цей «мір» і «какая разніца» 30 років пожирають країну. Так само як пожирають її русскоміровські «квартали» і «свати», «папіки» та «ліги смєха». Все те, що продукувала сьогоднішня влада стало медійним кілером українців та всієї країни.

У перші роки відновлення Незалежності нам потрібно було ЗАБОРОНЯТИ російський контент, робити телебачення та радіо 100% УКРАЇНСЬКИМ. Українізувати освіту та науку, провести люстрацію та декомунізацію. Вкладати гроші у власну культуру та мову. Рухатись до Європи, а не стояти на роздоріжжі «таможеного союзу» та Європою.

Лише після Революції Гідності країна поступово отримала шанс стати УКРАЇНОЮ, Європою, цивілізацією, а не задвірками Росії.

Проте, водночас Кремль небаченими темпами продовжував вкладати в свою культуру і свій простір. І це були не лише «канали Медведчука». Вони лише вершина айсберга. Насправді війна за голови людей вже давно йде на рівні «блогерів», фільмів, музики, будь-якого іншого побутового продукту.

Подивіться на тренди Ютубі в Україні. Чи на тренди Apple Music. На 80% — це російські виконавці, які несуть сюди Росію. Це і є результат «какой разніци» та нашого постійного толерування всього російського в Україні.

Тепер ці особи будуть диктувати нашим військовим що казати і що робити. Тепер ці люди будуть розповідати, що «краще Росія» і погрожувати патріотам. Це в той час, коли держава мовчить…

Рано чи пізно нам всім потрібно усвідомити: без радикального вичищення інформаційного простору від «русского», «братского», «малоросійського», не буде України та українського. І поки всілякі «телеканали» будуть продукувати російськомовний продукт, а проплачені «блогери» дивитися в бік РФ — діла не буде. Ходитимемо по колу і матимемо вічно «зелену» владу. Безвідносно до кольору. Це буде одна велика «какая разніца» якою йдуть танки…

Джерело