Передплатити Підтримати

Як Лукашенко Білорусь Путіну продає

Ніхто з них не хоче питати думки єдиного законного власника — народ Республіки Білорусь

Усе, що цими днями відбувається в офіційних російських ЗМІ, — це велика гра навколо запланованих на 14 вересня великих торгів, на яких Лукашенко має намір продати Путіну Білорусь. Торги передбачаються складні, оскільки і продавець, і покупець в цих торгах мають багато суперечностей не тільки між собою, а й з іншими гравцями, які не будуть безпосередніми учасниками цієї угоди, але неминуче впливатмуть на її перебіг.

Путін, як і раніше, мріє відновити Радянський Союз і повісити собі на груди табличку «збирача земель руських». Не вийшло з Україною, можна розпочати з Білорусі. Водночас він не може не розуміти, що, «проковтуючи» Білорусь, він отримує як мінімум два абсолютно неїстівних для себе «продукти»: токсичного Лукашенка і волелюбну, креативну й непохитну білоруську політичну націю, яка прокинулася. Як взяти Білорусь без Лукашенка й без народу — це вельми небанальне завдання навряд чи до снаги Путіну та його оточенню.

Лукашенко має завдання не менш складне: як продати Путіну Білорусь і при цьому залишитися її повним і свавільним диктатором. Раніше це завдання Лукашенко розв’язував за допомогою горезвісної політики «багатовекторності», але тепер європейський у нього вектор відвалився, можливо, назавжди, а літати з одним крилом білоруський диктатор поки що не навчився…

Проте передпродажна підготовка Білорусі триває на повен хід. Адже тут що головне? Передусім треба показати покупцеві, що продавець має право власності на товар. І Лукашенко за допомогою російських ЗМІ пред’являє довідку, що він законний власник Білорусі. Ось фрагмент з його «інтерв'ю» групі російських працівників ЗМІ:

Рожков («Россия 1»): Олександре Григоровичу, як ви оцінюєте ситуацію в країні? Вам вдалося, як ви вважаєте, стабілізувати країну?

Лукашенко: Ви в’їхали до Мінська тихо, спокійно, особливо вночі чи під ранок.

Симоньян (RT): Чисто дуже.

Лукашенко: Чистота, попри окремі бродіння тощо. Це бренд, і все це збереглося, це нікуди не поділося… Тут, як ви кажете, чистота, акуратність, спокій тощо … Тому ось відповідь на моє запитання: жодної дестабілізації в країні немає і, знаєте, якби не зовнішній фактор, і цього б не було. Передусім, що я маю на увазі під зовнішнім фактором: керівництво ззовні в даному разі. І ми, і росіяни знають, хто керує і звідки керує: американці з центру під Варшавою через Telegram-канали відомі. Другий центр — це Чехія. Ну, а потім вже Литва, і, на жаль, на Україні створюють там опорні пункти для того, щоб впливати на Білорусь. Кінець цитати.

Отже, чистенька, спокійна Білорусь, яка повністю контролюється Лукашенком. Повністю готова до продажу. Опозиції жодної немає, це купка кримінальних осіб і наркоманів, якими керують американці. На виборах Лукашенко здобув 80%, Тихановська 10%. Крапка. Це консолідована позиція всього російського офіціозу, який сьогодні на 100% став на бік Лукашенка. Режисер Карен Шахназаров у програмі «Вечер» Володимира Соловйова від 9.09.2020 навіть назвав Лукашенка єдиним справжнім героєм тих подій, які нині відбуваються в Білорусі.

У студіях російського телебачення минув недовгий період розгубленості, який спостерігався в перші дні білоруської революції, коли багатьом здавалося, що режим Лукашенка ось-ось впаде. Зараз ефір знову заполонили нахабні імперці, які утробно регочуть і відпускають брутальні жарти на адресу суміжних держав та їх народів.

Бенефіціаром програми «60 минут» від 9.09.2020 став віце-спікер Держдуми Петро Толстой, який, наче насмішка, є ще й заступником голови ПАРЄ.

Заявивши про те, що «ми країна Достоєвського і, не побоюся цього слова, Толстого», праправнук видатного письменника збагатив світ своїм геополітичним знанням: «Жодної України й Білорусії як держав, що склалися, немає. Вони можуть існувати лише у складі Росії».

Після чого до розмови дистанційно долучився польський журналіст Якуб Корейба, який спробував пояснити, що Польща готова допомагати білорусам, оскільки поляки поділяють європейські цінності свободи й солідарності. «Ми готові прийняти всі 9 мільйонів білорусів, якщо буде потрібно», — заявив Корейба.

Ці слова Корейби викликали у праправнука бурхливе захоплення, і він радісно закричав: «Ми вас усіх теж зможемо прихистити! Як це завжди було в польській історії не раз». І багатозначно додав про такі властивості російської душі, як любов і великодушність. На що Корейба вельми слушно відповів: «Російську любов ми пам’ятаємо. Усі 125 років цієї любові».

Поляки справді мають гарну історичною пам’ять, зокрема, пам’ять про період з 1792 по 1917 рр., коли Польща була окупована і перебувала в складі Російської імперії. Утім, і радянське вторгнення до Польщі 17 вересня 1939 року, й весь період насильницького утримування в «світовій системі соціалізму», — все це сформувало у поляків цілком певне ставлення до Росії з її вельми специфічною «любов'ю» до «братів-слов'ян» та іншою імперською гидотою. Тому, коли ведучий Євген Попов весело відгукнувся на слова Корейби глумливою реплікою: «і ще 300 років будемо разом», він цим заклав ще одну іменну цеглу до стіни, що відокремлює Росію від Європи.

Якби Петра Олеговича Толстого не було, його слід було б вигадати, так гротескно він, усім своїм вгодованим тілом, втілює деградацію російської влади і того, що раніше звалося інтелігенцією. Не беруся давати поради каналові NEXTA, координаторові білоруського протесту, проте раптом знадобиться: може, варто для підтримки бойового духу протесту хоча б зрідка подавати фрагменти заяв таких діячів, як Петро Толстой. Приміром, такої: «Росія годує Білорусію. Ви нічого не маєте, окрім російської допомоги. Нам потрібна приваблива ідея — ідея спільної держави». Тут білоруський політолог Болкунець намагається несміливо поправити віце-спікера: «Союзної держави?». — «Єдиної держави!» — грізно відрізав Толстой.

Від Льва Миколайовича — до Петра Олеговича. Від видатного письменника-гуманіста до дрібного юдофоба і пихатого чорносотенного імперця — така траєкторія деградації не лише окремого роду, але й, значною мірою, Росії загалом.

Що ж до майбутніх торгів з продажу Білорусі, то угода не відбудеться з дріб’язкової, на погляд її учасників, причини: ніхто з них не хоче питати думки єдиного законного власника — народ Республіки Білорусь.

Джерело