Передплатити Підтримати

Зеленський розпочав президентство з порушення Конституції…

Володимир Зеленський у перший офіційний день свого президентства, під час інавгураційної промови у Верховній Раді, порушив Конституцію країни, заявивши про розпуск парламенту. 

У Конституції чітко виписано повноваження президента, зокрема, коли і за яких умов президент може розпускати парламент. Підстави, що цього, мовляв, хоче народ, там немає. А саме цією популістичною тезою Зеленський тоді обґрунтував своє неконституційне рішення. За прикладами чим закінчуються нехтування норм Основного Закону далеко ходити не треба.

Країни знають різні конституції. Однією з найбільш передових та досконалих була сталінська, яку ухвалили в 1936 році. Але вона не мала нічого дотичного до реального життя людей у ті часи. Формально конституція гарантувала радянській людині усі права. Насправді, люди були абсолютно безправними гвинтиками режиму. Сталінська конституція виконувала одну-єдину функцію — ширми для кривавого диктатора. Таку саму функцію здійснювала і так звана брежнєвська конституція, яку ухвалили в 1978 році. Оця дика суперечність між тим, що обіцяла людям влада на папері, і реальністю, врешті-решт призвела до неминучого розвалу держави. Адже конституція — це, по суті, фундамент країни, якщо фундамент фальшивий, то довго на ньому нічого не протримається: держава приречена на розпад. Що, зрештою, і сталося.

Власне, однією з головних ознак тоталітарних країн є те, що їхні конституції відірвані від життя. Ми це бачимо на сучасних прикладах наших сусідніх країн — Росії і Білорусі. Коли Лукашенкові було потрібно залишитись на третій термін, він вніс відповідні поправки до конституції. Те саме зараз робить Путін з так званим обнуленням своїх попередніх термінів. Це приклади, коли керівники держави дозволяють собі крутити конституцією, як циган сонцем, точніше, коли народ їм це дозволяє. Авторитарні лідери завжди використовують конституцію виключно в своїх інтересах, а не в інтересах народу та країни.

І тут антиконституційний розпуск Верховної Ради, який рік тому дозволив собі щойно обраний президент Зеленський, є вкрай небезпечним сигналом. Тоді Зеленський, як, до речі, нині Путін, прикрився волею народу. Прикриття «волею народу» — улюблений спосіб не лише політиків-популістів, але й правителів-волюнтаристів. І ми бачимо, як Зеленський та його оточення використовують цей маніпулятивний механізм для спочатку посилення власної влади, а згодом, можливо, узурпації. Припускаю, саме для того, щоб протягувати антиконституційні рішення, «слуги» хочуть ухвалити Закон про референдум. Навіщо зважати на Конституцію, якщо є «воля народу»!

Але Україна не Росія і не Білорусь. Українці, принаймні їх активна частина, вже не раз продемонстрували, що дурити їх і маніпулювати ними вони довго не дозволять. Це пробували робити і Кучма, і Янукович, але обидва нарвалися на протести, які переросли у революції.

Для багатьох людей Конституція — це щось абстрактне, від них далеке, на їхнє щоденне життя жодним чином не впливає. Насправді вищезгадані приклади свідчать, що це не так. Конституція дає суспільству не лише орієнтир (і тут доречно згадати про те, що за попереднього президента в Основний Закон були внесені положення про нашу стратегічну мету — вступ в ЄС і НАТО), але й дисциплінує владу. Але для цього потрібно, щоб суспільство хоча б кілька десятиліть, а краще століть, жило за цими законами, не дозволяло насамперед владі їх грубо порушувати.