Армію «ріжуть по живому»
У час війни міністр уникає прямої відповіді на це запитання, завуальовуючи скорочення ЗСУ модним терміном "оптимізація"
Оскільки останнім часом у медіапросторі активно поширюється інформація про скорочення чисельності Збройних Сил України, на засіданні Комітету з національної безпеки, оборони та розвідки, під час заслуховування міністра оборони України, поставив питання щодо проведення реформи в цьому напрямку та бачення пана міністра.
Черговий комітет, на якому більшість запитань моїх колег-народних депутатів України, так і залишилися без відповідей. Точніше, відповідь, як завжди, у двох варіантах: дайте мені час, я розберусь або ви зробіть депутатський запит, а я доручу його опрацювати.
І все ж таки про найболючіше питання: чи планується скорочення чисельності ЗСУ, яке саме та за рахунок кого? По-перше, пан міністр підтвердив, що заходи із модною назвою «оптимізація», а саме скорочення — саме так, плануються. По-друге, заходи плануються і будуть проводитись обережно і виважено. І, по-третє: враховуючи велике значення саме людського фактору, міністерство оборони України не планує скорочення невакантних посад. (цитата, близька до тексту:"по живому різати не дам").
У той же час, за інформацією, яка надходить з різних джерел, перш за все, з військ, наразі вже заплановане скорочення чисельності Сухопутних військ на понад десять тисяч осіб, Повітряних Сил, Морської піхоти та ДШВ — по декілька тисяч. Загалом близько сорока тисяч посад. Зокрема, мова йде про скорочення декількох ескадрилей тактичної авіації, розвідувальних, артилерійських і танкових підрозділів в ДШВ і Морській піхоті.
Виходячи з цього, хочу наголосити на двох аспектах: По-перше, нинішні структури бойових військових частин і підрозділів запроваджені як відповідь на виклики часу, які постали перед нашими ЗСУ протягом останніх шести років. І є вкрай небезпечним і безвідповідальним ставлення до цих структур як до перевантажених або ангажованих індивідуальними бажаннями відповідних командирів і командувачів.
По-друге. Не будемо забувати про сталу практику проведення оргзаходів в ЗСУ протягом останніх десятиріч, коли бажання вищого військового керівництва трансформуються до нижчих ланок військового управління із нотаткою «надайте пропозиції» з чітким формулюванням, про які саме пропозиції скорочення іде мова. Така схема розробки змін до організаційних структур і пропозицій скорочення чисельності, з одного боку, дозволяє реалізувати «вольові» рішення чергових реформаторів, а, з іншого боку, повністю знімає з них будь-яку відповідальність за наслідки чергових «покращень», оскільки будь-яке документальне підтвердження зазначених намірів залишається лише за підписами командирів і начальників нижчої ланки.
Вважаю за доцільне пам'ятати про це саме тим, кому, ймовірно, доведеться відповідати за будь-які безсистемні кроки в плані змінення структури і зменшення чисельності військових частин і підрозділів, прихованих під черговий раз задекларованим терміном «оптимізація».
