Чому Разумков ініціює зміни до мовного закону?

На мою думку, відповідь очевидна — він веде активну підготовку до запуску свого самостійного політичного проєкту.

Мета? Формування власної політичної сили та участь у президентських і парламентських виборах 2024 року. (До речі, старт проекту можливий навіть на цих осінніх місцевих виборах).

Ви думаєте, жартую? У жодному разі.

Політичні та президентські амбіції Разумкова мають підґрунтя.

Сьогодні він — друга після Зеленського людина в країні за рівнем довіри. Рівень довіри до спікера сягає 26% і залишається стабільним.

До речі, кажуть, Разумков нещодавно пройшов «результативний» кастинг в одного олігарха. Тож питання з фінансами та медіапідтримкою його політична сила майже вирішила.

Якщо говорити про політичний імідж Разумкова, то це умовно «молодий Тігіпко».

Розумний, інтелігентний, успішний та російськомовний. Пам'ятаєте, як під час виборчої кампанії Зеленського він постійно демонстративно розмовляв російською мовою?

Очевидно, за таких обставин його політична сила спиратиметься, у першу чергу, на електорат, який проживає на Південному Сході країни.

Електорат, для якого мовне питання дуже чутливе. Ці виборці зараз дуже ображені на Зеленського за те, що він не міняє мовний закон і не захищає права російськомовних у питаннях квот, навчання у школі та інших сферах життя.

Це не простий електорат, але якщо Разумков активізується на цьому електоральному полі, він зможе потенційно претендувати одразу на три групи виборців:

— діючий електорат Зеленського;

— колишній електорат Зеленського (люди, які голосували за нього у 2019, але тепер у ньому розчарувались);

— електорат ОПЗЖ (погодьтесь, на фоні Бойка, Медведчука, Шуфрича та Ківи Разумков виглядає більш ніж виграшно).

За різними оцінками, його політична сила за правильного політичного позиціонування, формування потужної команди, систематичного фінансування, грамотної медіапідтримки та лобіюванні ініціатив для російськомовного населення, може розраховувати від 15 до 20% голосів виборців по всій країні.

Але для того, аби стати своїм для цих виборців, Разумков має вже починати щось для них робити.

В умовах економічної та соціальної кризи ініціювання перегляду «мовного закону» — ідеальний варіант.

Все логічно та прагматично.

Тільки країну шкода.

Бо замість того, аби говорити про майбутні економічні стратегії, соціальні моделі та інновації, політична еліта скотиться до мовного протистояння.

І хоча нова політична сила Разумкова, імовірно, виграє, країна стратегічно програє.

Джерело