Заручник минулого

Політична смерть Зеленського зависла на кінчику голки (пам'ятаєте казочку про Чахлика Невмирущого та його таємницю?). Голки, якою ще кілька років тому впорскували фінансовий та медійний допінг в ультрапопулістський проект «свого хлопця» певні олігархи. Тепер ця «голка» всохла, ба більше, нею починають колупатися у найболючіших місцях вчорашнього блазня, який самовпевнено сподівався на «всенародну любов» лише за гарні очі.

Ще рік тому в ейфорії перемоги Зе!, мабуть, гадав, що серйозні «дядьки» тепер, коли він з булавою, не такі вже й серйозні. Що можна тихцем від очманілого своїм вибором електорату кинути «спонсорам» кілька ласих кісточок, і на тому стане. Але апетити одного з них — Ігоря Коломойського — виявилися непомірними. Вони фактично поставили президента-невігласа і його команду з трускавецькими дипломами перед неоднозначним вибором. Або чергова програма кредитування від МВФ, доконечно потрібна для виживання під час кризи і епідемії, або пофарбована Коломойським зупинка…

Що обирати? Гадаю, усім зрозуміло. Зеленський прогнозовано поставив на МВФ — там сума крутіша. І ось наслідок. Колишній власник ПриватБанку, олігарх Ігор Коломойський після ухвалення «антиколомойського» закону планує звертатися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Звісно, це право кожного громадянина. Тим паче, Коломойському фактично й нікуди звертатися, бо феміда більшості західних демократій реально переслідує його самого. І не за відсутність маски під час карантину, як ви розумієте, а за уникнення податків, відмивання коштів, незаконні операції з нерухомістю.

Та куди саме звертатиметься Ігор Валерійович — не суть важливо. Важливо, як уточнив він сам, що у ЄСПЛ «тягатиметься проти України за допомогою не менш одіозного Андрія Портнова, ексзаступника глави адміністрації Януковича — відвертого реваншиста, прихильника «русского мира» і «хрещеного батька» суддівської мафії.

Досі Портнов вправлявся у цькуванні Порошенка, волонтерів, добробатів. Робив це із витонченим цинізмом та садистським задоволенням, закликаючи осіб, наділених прокурорськими та поліційними повноваженнями, «загнати під плінтус майданівське бидло», «залякати», «арештувати», «змусити зникнути…».

Тепер же, майже в унісон з зізнаннями Коломойського у «дружбі і жуйці», Портнов накинувся на самого Зеленського. Мовляв, він мав можливість «вирішити питання українських виборів на Донбасі (привіт Путіну! — Авт.), відновити справедливість (?), скасувати люстрацію (!), прибрати зі шкільних підручників героїзацію злочинців (це про українських героїв-майданівців!)». Але «згаяв час». І Портнов на власному Telegram-каналі заявляє: «Тепер, коли президент протиставив себе тим, хто за нього голосував, його соціологічний шлях визначено. Схоже, президентські вибори можуть відбутися раніше конституційних термінів».

Зрештою, Коломойський, мабуть, сподівається на певні знижки від Портнова за його адвокатську діяльність. Бо «журналіст і правозахисник» (саме таким є нове амплуа Андрія Володимировича), повернувшись з вимушеного вигнання в Україну, вирішив квартирне питання просто: він жив у дебаркадері — плавучому будинку в Конча-Заспі, який належить Коломойському. Тож адвокатура у ЄСПЛ може бути компенсацією за комірне…

Далі більше. Telegram-канал Легитимный (близький до Андрія Богдана, ексадвоката Коломойського і донедавна глави ОПУ) з подиву гідною точністю передбачає: «Портнов набирає „політичних балів“. Восени, сказано, восени… Восени не буде перевиборів, але восени 2020 року Зеленський може скласти з себе повноваження, у всякому випадку, багато фінансових груп цього хочуть, та й сам президент вже втомився від вічної корумпованої системи, яку майже нереально зламати».

Богдан — не просто ексзахисник Коломойського. Богдан — фактично архітектор нинішнього режиму. Тому навряд чи варто пропускати його слова повз вуха. Тим паче, що Андрій Йосипович, кажуть, злопам’ятний тип.

Що маємо у сухому залишку? Зеленський — маріонетка Коломойського. Того, який завдяки «вдалій» політичній інвестиції зумів, мов тінь «батька Гамлета», виринути з принизливої женевської еміграції і знову взявся вершити долі України.

Зеленський — запорука повернення в Україну Портнова та низки персонажів минулого «імені Януковича», які прагнуть реваншу і таки зуміли реалізувати деякі зі своїх планів. За сприяння Зеленського або ж за його мовчазної на те згоди.

Цю пастку він влаштував собі сам, тут вже не випадає скаржитися на «попередників». Треба мати особливий талант, щоб за рік не лише самому «втомитися», а втомити усіх довкола.

Зеленський не має політичного майбутнього. Він — заручник минулого.