Передплатити Підтримати

Скотний двір

У чудовому фільмі «Містер Джонс» (у нашому прокаті з’явився під назвою «Ціна правди») про британського журналіста, який розповів світові правду про український Голодомор, автори розвивають версію про те, що саме Гарет Джонс після відвідин сталінського СРСР і усвідомлення жахів тоталітаризму надихнув Джорджа Орвелла на створення «Скотного двору».

Свідомо вживаю саме цю назву твору, а не делікатний варіант вітчизняних перекладачів — «Ферма тварин».

Джонс і Орвелл ніколи не зустрічалися, це авторська фантазія польської режисерки Аґнєшки Холланд. Однак, якби британський викривач сталінізму дивним чином потрапив у сучасну Україну, то міг би написати ще один «Скотний двір».

Йдеться, передовсім, про відносини влади і суспільства, точніше повну відсутність бажання «верхів» дослухатися до тих, хто є джерелом їхньої влади. Проблема навіть не у виборцях Зеленського, які очікували манни небесної вже наступного дня після інавгурації телеГолобородька. Вони сидять по карантинних нірках і проклинають вчорашнього месію за відсутність праці, грошей, крах дрібного бізнесу, напівпорожні холодильники і заборону традиційних для цієї пори шашликів. Мова про ту частину українців, яка здатна реагувати, — активних і відповідальних громадян, котрих ця влада вважає за найбільшу загрозу, страшнішу, ніж коронавірус.

Припускаю, що Зе! вже реально й не керує країною. Час від часу з’являється в ефірі, аби відіграти актуальну репризу і знову зникнути за лаштунками. Фактично маємо при владі кліку Януковича, такий собі «ростовський обком», який використовує щонайменшу нагоду (а карантинні заборони та обмеження лише йому на руку) для реваншу, помсти українцям за Майдан та пекельний сором «ВікторФьодорича».

Найсвіжіші приклади, які складаються у пазл цього реваншу, говорять самі за себе. Висмоктані з пальця звинувачення щодо Тетяни Чорновол у загибелі людини під час підпалу офісу Партії регіонів. Як наслідок — домашній арешт журналістки і активної учасниці Революції Гідності, вдови героя. Даремно Тетяна, однак, казала про «перемогу над «портновською вертикаллю» (маючи на увазі відносно м"який запобіжний захід). Того ж таки дня «портновський» суд випустив під особисте зобов’язання ексберкутівця, причетного до реальних вбивств на Майдані. І, як вишенька на тортику, того ж 16 квітня СБУ закрила провадження про погрози Портнова на адресу прокурора Олександра Божка, не знайшовши у них складу злочину. Це при тому, що генпрокурорка Ірина Венедіктова запевняла: буде «відстоювати прокурорів і захищати їх права». Питання про покарання для Портнова залишилося без відповіді очільниці ГПУ.

Про Портнова — розмова окрема. Він свого часу правничо освячував януковицьку наругу над Конституцією і законами, особисто готував проект постанови, який прийняла Верховна Рада А Р Крим на виправдання та прикриття тимчасової окупації території України — півострова та Севастополя. Тепер прагне відігратися на тих, хто зламав його філігранну формулу узурпації влади: над громадськими активістами, майданівцями, героями війни. Він радить владі поводитися у стилі «скотного двору»: оточити силовиками територію довкола судів над активістами, «в один день вручати підозри, обирати запобіжні заходи одразу для всіх конвеєром і розвозити по слідчих ізоляторах найближчих областей».

І ще один штрих до нашого владного «скотного двору». Коли оспівана Зе! монобільшість дала серйозну тріщину на ґрунті систематичних єрмаковських зрад і шалених апетитів Коломойського, розмаїті групки і гуртки всередині фракції почали відчайдушно боротися за своє місце під сонцем. І на власних шкурах відчули каток системи, породженої за їхньої ж участі і часто — через їхню власну дурість. Гео Лерос ходить на допити до силовиків, бо наважився оприлюднити факти небаченої навіть за часів Кучми — Януковича корупції. А «група товаришів олігарха», зокрема Дубінський, волають про порушення Конституції через зміни до Регламенту В Р, які перекреслили їхній хитромудрий задум поховати «антиколомойський закон» десятками тисяч поправок. Мовляв, як же так, депутатів позбавили законодавчої ініціативи!

А де були ці «законники», коли Зеленський ламав Конституцію через коліно, розганяючи без жодних підстав попередню Верховну Раду? Стоячи аплодували «лідерові». Чи не вони спричинилися до фактичної смерті парламентаризму, коли олігархічний уряд Шмигаля на власний розсуд витворяє все, що йому заманеться?

Наробили стільки «помилок», що зараз волання про «право на помилку» виглядає цинічним. Особливо, у виконанні гламурних парламентських дівиць з дорогезними масками на личках.

«І тут до тварин нарешті дійшло, що трапилося зі свинячими харями. Вони переводили погляд зі свині та людину, з людини на свиню,. але вгадати, хто з них хто, було неможливо…».