Передплатити

Зеленський і порожнеча

Ще рік тому, коли різнобарвна, але, на перший погляд, монолітна команда Зе! разом зі своїм невибагливим електоратом шаліла від переможної ейфорії, нікому не спало б на гадку, яким нетривалим буде «медовий місяць».

Лише поодинокі експерти скрушно хитали головами, дивуючись, з одного боку, легковірності вітчизняного виборця, з іншого — самовпевненості новообраного профана, і водночас вказували на неминучий крах не тільки ілюзій «73%», але й невтішні перспективи для країни.

Війна з Росією, грядуща глобальна криза і неочікувана пандемія коронавірусу лише прискорили процес руйнації віртуального образу «народного президента», а разом з ним — чергове розчарування і зневіру. Зокрема, у «нових обличчях».

Президент-популіст, маріонетка у руках олігархів виявився нездатним «закінчити війну». Війна триває досі, попри угодовство офіційного Києва перед агресором, прагнення «зазирнути Путіну у вічі», готовність до перетину «червоних ліній», аж до капітуляції, аби витворити у свідомості суспільства сякий-такий муляж «миру» і «благоденства».

Соціальні обіцянки Зе!, якими він невтомно купував «зубожілих» і «зголоднілих», вперлися у неспроможність української економіки самотужки подолати ці проблеми. Апеляція до олігархів, спроба запроватити «патронат» товстосумів над певними регіонами, завершилися пшиком — «грошей немає» (раніше хоч обіцяли пофарбувати автобусну зупинку!). І відчайдушний крок назустріч МВФ (фактично до єдиного у сучасному світі джерела дешевих кредитів) коштував Зеленському не тільки дружби з Ігорем Коломойським, але й монобільшості у парламенті, якою він так пишався.

Зеленський дрейфує до закономірного для популіста та невігласа стану самотності. Поле довкола першої особи держави щораз порожнітиме через природну для українських еліт рису, які завжди орієнтуються на переможця. Після ухвалення «антиколомойського закону» ця порожнеча буде сповнена інформаційними атаками з боку досі більш ніж лояльного «1+1» та інших медіаресурсів олігарха. Не забаряться й інші неприємності, тим паче, що наближені до Зе!, не покладаючи рук (про мізки помовчу) щодня створюють приводи для нових скандалів, викриттів та звинувачень. Чого варта історія з Денисом Єрмаком! Банальний корупційний «ліфт», виручені кошти від якого йшли не тільки учасникам афери, але й, вочевидь, не повз кишені «кураторів». Хто б що не говорив про зацікавлених у цій спецоперації проти Єрмака як єдиного контактера Зе! з Москвою, але вже після неоковирної історії з оманським «офіційним відпочинком» та обгрунтованими підозрами у таємничих зустрічах з Патрушевим, цього «комунікатора» слід було гнати з Офісу без умов і апеляцій.

Зеленський собі ж на шкоду намагається зробити гарну міну за поганої гри, не помічаючи того інформаційного цунамі, яке здатен породити «Єрмак-ґейт». Як з’ясувалося, Денис Борисович не тільки «працевлаштовував» охочих попрацювати в Офісі президента чи міністерствах, але й небезкорисно лобіював інтереси окремих фірм у їхній конкуренції, зокрема, з міжнародними інвесторами. Тому розголос буде вже не тільки в Україні…

Залучення силовиків до репресій проти викривача Гео Лероса вже поглибило тріщину у лавах «Слуги народу», тож під куполом парламенту президентові доведеться одягати не тільки карантинну маску, але й брати у вуха біруші, аби не почути галасу «нової опозиції», спонсорованої, як це не парадоксально, його вчорашнім патроном.

Те, що Коломойський мститиме, не підлягає сумніву. Йому втрачати нічого. Минулого тижня Окружний суд Нью-Йорка доручив міністерству юстиції США вручити підозри громадянам Коломойському та Дубінському за відмивання грошей і незаконні оборудки з нерухомістю. Дубінський до того ж відповідатиме перед одним американським бізнесменом за наклеп та шкоду репутації.

А ось Зеленському втрачати є що. Не певен, що у переліку речей, які особливо дорогі нинішньому гарантові, є його виборці та їхні інтереси. Але власна безпека і безпека сім’ї його, без сумніву, турбують. Інакше б власноруч не писав доноси на Федину і Звіробій… В умовах гібридної війни Росії проти всього світу фігура нашого доморощеного «наполеончика» цілком може стати розмінною монетою у великій торгівлі. І не факт, що в Україні бодай хтось підніме голос на його захист.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram