Хист циніка і боягуза водночас
Поки всі волали про відсутність потрібної кількості експрес-тестів для визначення інфікованих небаченою і смертельно небезпечною недугою COVID-19, сама ця чума стала експрес-тестом для тих, хто зараз керує Україною.
Зрештою, для багатьох громадян цей діагноз не став чимось несподіваним, адже й досі Зе! Команда давала більш ніж достатньо приводів для сумнівів у її адекватності викликам, що стоять перед державою.
Але в умовах цієї біди, яка не ділить публіку на тих, хто урядує і тому захищений, та «пересічних» обивателів, які навіть у відносно спокійні часи можуть розраховувати лише на себе. Отже, в умовах вірусної атаки невігластво, некомпетентність і навіть зловмисність постали у всій красі.
По-перше, від початку епідемії і пов’язаного з нею карантину, Зе! дав зрозуміти, що далекий від розрекламованого образу «свого хлопця» і «народного президента». Любителі халяви, «какойразніци», «лішбинєбиловойни», легковірні і безвідповідальні особи орієнтувалися на телевізійну версію Зе! — Голобородька. Саме він втілював у їхній свідомості «найкращі» риси — месника для «бариг», прокурора для «торгашів на крові», месії для охочих дармівщини. Після перших «чумних» відосиків вчорашнього коміка стали зрозумілими його світоглядні орієнтири — абсолютне несприйняття демократії, бажання необмеженої влади, волюнтаризм у рішеннях, за наслідки яких не буде жодної відповідальності. Його вектор — Китай, де «подолано» COVID-19 ціною неймовірної кількості жертв, репресій проти тих, хто не вважав за потрібне замовчувати правду про смертельну загрозу… Саме після цієї заяви Зе! стало зрозуміло, що «за душею» у «слуг» немає жодних ідеологій, є лише совок, совок, совок…
Між іншим, вже пізніше, коли епідемія і панічний страх перед «голодом» вихлюпнули маси у супермаркети, а ті, своєю чергою, почали накручувати ціни на найнеобхідніше, Зеленський не знайшов інших слів для «таврування» «бариг» — лише добряче забуте слово з лексикону покоління його батька — «спекулянти». І, аби зблиснути новою гранню «захисника убогих», він пригрозив депутатам, охочим до vip-палат, зрозумілим натяком також із «совєтського» лексикону — «ЦК КПСС вам не буде»…
Те, що у підсвідомості президента досі живуть совкові стереотипи, для багатьох було зрозуміло давно. Популістські обіцянки всім допомогти і все доставити (як, наприклад, мільйон масок з того ж таки Китаю) нівелювалися фактами мародерства (інакше й не назовеш) — тобто експорту захисних засобів з Держрезерву та кількісною невідповідністю привезеного з КНР.
І ще одна деталь. Зе! йшов до влади, не в останню чергу, завдяки провокаціям. Інформаційним, комунікативним, суто пропагандистським. Тут було все — і дискредитація опонентів, і грандіозні брехливі спецоперації, і гучні (хоча й абсолютно безпідставні звинувачення).
Коронавірус став для влади полігоном для відпрацювання таких же провокативних методик. Десятки тисяч українських заробітчан, яких довела до істерики та паніки заява Зеленського про «негайне закриття кордонів», ще довго пам’ятатимуть жахи тієї холодної ночі проти 28 березня. І за нагоди не забудуть йому пригадати. Бо більш безвідповідального вчинку годі й придумати, навіть у найгіршому кіно. Зірвати таку масу людей, змусити їх терпіти холод, голод, приниження, щоб потім з’ясувалося, що все це було даремно, що в Україну досі (!) можна приїхати автівкою, прийти пішки, ба навіть прилетіти до Борисполя, — треба таки мати хист. Хист циніка і боягуза в одній голові…
