Передплатити Підтримати

Вірус ненависті - з лабораторії «Кварталу»

Коли Зеленський ображає країну, якою керує, порівнючи з «Європою середньовіччя», він глибоко помиляється.

Не кажу вже, що у його підсвідомості превалюють російські пропагандистські штампи (одіозний кремлівський «рот» — Марія Захарова висловилася про Нові Санжари точнісінько так само).

Річ в іншому. Сучасний світ потрапив у смугу клоунократії, і саме вона є джерелом культу ненависті і нетерпимості. Джордж Мобіо, сучасний філософ, переконаний, що популісти-«клоуни» діють на замовлення олігархів. «Ми захоплюємося жартівниками, які спонукають нас призначений олігархам гнів спрямовувати на іммігрантів, жінок, євреїв, мусульман, кольорових та інших уявних ворогів чи офірних цапів. Як і в 1930-х роках, нова демагогія — це шахрайство, бунт проти впливу капіталу, що фінансується капіталістами».

Тому найнебезпечнішим вірусом, який вже не гіпотетично, а реально вразив українців, є, далебі, не китайський COVID-19, а вірус ненависті і злоби, що його культивує екстравагантна групка, котра раніше називала себе «Кварталом 95», а тепер мутувала до статусу правлячої верхівки країни.

Генезу «жартів» цих персонажів можна прослідкувати упродовж усіх років їх сценічної, а тепер вже й політичної кар’єри. «Квартальний гумор» працював на обивателя-совка, леліючи та розпалюючи його ненависть до усіх навколо: влади, успішнішого сусіда, носія інших цінностей, поглядів, звичок, мрій… Цей «гумор» був цинічним і глузливим, для нього не було «червоних ліній», про які тепер так часто розводиться вчорашній хедлайнер «Кварталу», він не зважав на найсвятіше і бив реально нижче пояса. Україна-«повія», Майдан з «ебонітовими паличками», Томос-«термос» і т.п. Це вже не жарти, це — блюзнірство.

Тепер, кажучи про «середньовіччя», хай би Зеленський згадав, скільки грошей він та його друзі заробили на серіалі «Слуга народу», у якому культ ненависті випирав з кожного кадра. Причому, якщо вже на те пішло, кіношні епізоди досить часто корелювалися з реальними подіями, які свого часу шокували світ. Коли Голобородько з обох рук «розстрілює парламент», то для притомного глядача одразу йдуть мурашки по шкірі — це вже було, 27 жовтня 1999 року у найвищому законодавчому органі Вірменії. І там пролилася реальна кров, а не сік журавлини.

Розповідаючи про «середньовіччя», Зеленський, вочевидь, не пригадує, як у час виборчого марафону телеканал його патрона Коломойського нагнітав пристрасті довкола «злочинів» опонента, як плодив жахи і фейки про «братовбивство», «свинарчуків», «торгівлю на крові». Як з кожного стовпа до українців волали «Зробимо їх разом!», «Садити будемо!». У блазнів — коротка пам’ять, вони зазубрюють текст репризи, аби вправно виголосити її перед розігрітою пристрастями публікою. Але тоді вправні сценаристи таки остерігалися певних речей, які могли б нашкодити іміджу кандидата.

Зате після його перемоги на світ Божий, як шило з мішка, виліз весь асортимент. Реальна ненависть до всього українського, зневага, ба — навіть відраза до історії, мови, культури. Нетерпимість до інакодумства, особливо, якщо воно — компетентне, аргументоване, просто — логічне. Ідіосинкразія до людей пасіонарних, активних, до носіїв патріотизму і непоступливих у питаннях національного суверенітету і безпеки. Фобії на межі параноїдальних сценаріїв — про ворогів та підступників довкола, до тих, хто планує «путчі» чи «пунші», до тих, хто стоїть на заваді спробам повної узурпації влади.

Бужанські, шарії, дубінські, бородянські, — ім’я їм легіон, — діставшись влади, влаштували справжній реванш минулого. І йдеться не тільки про реванш усунутого Майданом режиму Януковича (тут на сцені, здебільша, тіньові персонажі на кшталт Портнова, але й офіційні, до прикладу, очільниця ДБР Венедіктова), йдеться про реінкарнацію совєтчини, з її «23 фєвраля», з її «героями» зразка Валентини Шевченко, з її дикою атрибутикою цензури у ЗМІ, «заганянням під плінтус» надто язикатих, стукацтвом у «відповідні органи». Ні, це — не просто слова, кинуті на вітер високопосадовцями, це слова, вже відлиті у конкретні законопроекти, які очікують на одностайне голосування монобільшості.

У Нових Санжарах вірус ненависті, посіяний владою, показав свої найгірші симптоми. З одного боку, дезорієнтовані, залякані чутками, позбавлені втямливої інформації (на Полтавщині транслюють лише російські канали, українські ж, відомо, закодовані) мешканці, з іншого — некомпетентна і байдужа влада, здатна комунікувати з власним народом двома способами. Перший — маніпуляції і «приколи», другий — Нацгвардія і БТРи. Цей набагато вищий рівень спілкування дає підстави говорити про те, що усілякі порівняння Нових Санжар з Врадіївкою хибують некоректністю. Аваков і його підручні готові перетворити всю країну на одну велику «врадіївку».

Зе!Команда з її популізмом наскільки переймалася ймовірними заворушеннями з приводу роковин розстрілів на Майдані, що. мабуть, спеціально запланувала евакуацію українців саме цього жалобного дня. Їй вдалося інформаційно перекрити пам’ятну подію, однак ціною усвідомлення того, що від вірусу ненависті, випущеного з лабораторії «Кварталу», навіть вона сама не має вакцини.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram