Тренди нового політичного сезону
Ідею дострокових парламентсьих виборів наразі активно обговорюють на Банковій. Попередньо перезапуск парламенту планують зробити восени – сумістивши місцеві та загальнонаціональні вибори.
Оскільки такий сценарій дуже ймовірний, кожні соціологічні заміри є надзвичайно важливими. Адже саме вони дають можливість у динаміці спостерігати політичні перспективи ключових політичних гравців у разі дострокових виборів.
Аналізувати цифри підтримки буду у порівнянні з осінніми рейтингами. Саме тоді, на піці активності, рейтинги партії «Слуга Народу» зашкалювали за 50% а підтримка їх опонентів стрімко падала.
Перші цьогорічні рейтинги політичних партій від Центру Разумкова, які були оприлюднені наприкінці січня, демонструють інші тенденції.
Нагадаю цифри:
• 45,4% - «Слуга народу»
• 13,8% - ОПЗЖ
• 12,3% - ЄС
• 8% - «Батьківщина»
• 5,2% - «Сила і честь»
• 2,9% - «Громадянська позиція»
• 2,9% - Радикальна партія
• 2,5% - «Голос»
Все закономірно. СН через проведення земельної реформи та антисоціальні ініціативи, зокрема у сфері трудового законодавства, потихеньку втрачає рейтинги.
Окрім того, не варто забувати про корупційні та внутрішні скандали, які переслідують цю силу. Все це разом із невдалою кадровою політикою і далі битиме по рейтингам. Але, думаю, найближчі місяці нижче 40% він не впаде.
Занадто великі очікування і довіра у виборців до Зеленського.
Рейтинг ОПЗЖ «стоїть» на місці, оскільки «проросійський» електорат має сталу нішу.
Тим паче Ахметов грає свою гру, стабільно відкусюючи на цьому електоральному полі свої 3−4%.
Тож рейтинги ОПЗЖ можуть суттєво вирости виключно (!!!) за умови, якщо до осені Україні повернуть ОРДЛО з правом «політичного голосу».
«Європейська Солідарність» єдина росте. Чому? Все просто — вони єдині займають чітку позицію у всіх безпекових та внутрішніх питаннях. Їхня політична сила єдина виступає як послідовна опозиція, яка захищає українські інтереси.
Однак ця ніша теж має свої межі росту, які на цьому етапі не перевершують 15%.
Невеликий у порівнянні з парламентськими виборами ріст рейтингу «Сили і Честь» — закономірний. Це голоси виборців Зеленського, які, розчарувавшись у новому обличчі, бажають і надалі підтримувати виключно нове. Тому цей рейтинг ситуативний і ні про що серйозне не свідчить. Тим паче, складається враження що Смешков втратив інтерес до свого проекту.
Тимошенко «завмерла». І у цьому вона повинна винити виключно себе.
Протягом більшої частини минулого політичного сезону вона вірила, що домовиться із Зеленським про коаліцію та своє прем’єрство. Саме тому її політична сила протягом вересня-січня активно не критикувала жодні ініціативи уряду чи президента.
Звісно, протягом осені вона та її депутати ситуативно були на акціях протесту проти земельної реформи чи соціальних ініціатив уряду. Але знаючи організаційні можливості Тимошенко організовувати вуличні протести, ми чудово розуміємо, що це був більше пасивний спротив. Найактивніші протести обмежились «киданнями листочків» лідерки на аграрному комітеті.
Окрім того, вона публічно не підтримала профспілки у їх боротьбі проти антисоціальних урядових законопроектів.
Законопроект уряду про новий Трудовий кодекс вона теж публічно проігнорувала, незважаючи на те, що він наступає на права соціально незахищених верств.
Зважаючи на те, що Юля завжди відстоювала соціалістичну ідеологію, така пасивність призвела до розчарування виборців і коштувала їй політичній стагнації.
Якщо вона не займе найближчим часом проактивну позицію (наприклад, не підтримає оголошену на 30 січня профспілками акцію «День Гніву»), рейтинг почне котитись вниз до 5−6%
«Голос». Тут все зрозуміло. Пасивна позиція з більшості питань. Самовідсторонення Вакарчука від керівництва партією та фракцією (включаючи дивні корпоративи Славка в Мінську).
Не розбудова партійних структур.
Ігнорування безпекового порядку денного.
Слабка інформаційна політика як партії, так і фракції, що призвела до комунікаційних публічних провалів. Жодної проактивної інноваційної ініціативи на Всеукраінському рівні.
Незрозуміле позиціонування до Зеленського (не то партнери, не то опозиція).
Все це призвело до розчарування виборців і катастрофічного падіння рейтингу більше, ніж у два рази.
І як партія збирається виходити з цього піке, поки не зрозуміло.
Боюсь, якщо ситуація у найближчі місяці кардинально не зміниться, тенденції до подальшого падіння рейтингу збережуться і рейтинг скотиться до 1,5−2%
Підсумовуємо. На початок року майже всі старі/нові політичні гравці лишились при своїх. Єдиний хто впав — «Голос».
Нових сил не з’явилось і перспектив на нові обличчя поки не має.
Але навесні ситуація може змінитись. На горизонті з'являються нові гравці. Незважаючи на те, що Сенцов публічно оголосив, що не збирається в політику, активно обговорюють створення нового політичного проекту під його керівництвом. Кажуть, проект розкручує Ахмєтов (можливо разом з Пінчуком).
Окрім того, на «лівому фланзі» потенційно є шанс заявитися новому гравцю. Основу цієї сили можуть скласти аграрії, вільнонаймані та профспілки, які об'єднались у страйкком «Заради Майбутього». 30 січня вони оголосили про початок в Україні акції протесту «День Гніву». І у разі успішності своїх дій можуть заявити про себе на всю країну.
Ці та інші розклади можуть суттєво змінити політичний ландшафт країни та принести немало сюрпризів у політичну структуру новообраного парламенту у жовтні 2020 року.
