Дуді й Зеленському не дали слова. Про Голокост говоритиме Путін

Ми досі перебуваємо у радянському, постімперському контексті розуміння історії

22−23 січня в Ізраїлі відбуваються заходи, присвячені 75-й річниці звільнення в'язнів нацистського концентраційного табору «Аушвіц». Серед керівників держав можна буде побачити і президента України Володимира Зеленського. Однак серед тих, хто виступатиме на церемонії, президента України не буде. А президент Росії Володимир Путін буде.

Я прекрасно розумію Володимира Зеленського, який вважає, що мав би виступати на цій церемонії, як я прекрасно розумію і президента Польщі Анджея Дуду, який взагалі скасував свою поїздку до Ізраїлю, тому що йому не дали можливості виступити.

Ми досі перебуваємо, і не тільки українці, у радянському, постімперському контексті розуміння історії. Я прекрасно пам'ятаю, що серед тих євреїв, які стали жертвами Голокосту, більшість були знищені саме тут — на території України, на території Польщі, на території Білорусі, на території Литви. А не на території Росії, президент якої виступатиме на урочистостях в Ізраїлі.

Звільнення концентраційного табору «Аушвіц» — це була не кульмінація, це було закінчення, останній акт однієї з найбільших жахливих трагедій в історії людства, а сама трагедія, всі її акти розігрувалися насамперед на польських, українських, білоруських, литовських землях. І гинули люди тут — у Бабиному Яру та інших урочищах на території України, у концентраційних таборах здебільшого на території Польщі, адже і «Аушвіц» був розташований біля польського місті Освенцима. І величезна кількість людей, які загинули у цьому концентраційному таборі, були громадянами Польщі, як і більшість людей, які загинули тут, в урочищах, на українській землі, були жителями саме України.

І кожен з нас, хто про це говорить, має свою особисту історію Голокосту. Мої родичі — у Бабиному Яру, родичі Володимира Зеленського також загинули під час Другої світової війни, родичі дружини польського президента Анджея Дуди, який, як бачимо, теж має свої сімейні спогади про те, що відбулося в той час. Можливо, тому реакція є такою особистісною, неакадемічною, своєю…

Але своя реакція також має спонукати до усвідомлення, що історія може бути тільки правдивою, не міфологічною. Зрозуміло, чому організатори запросили виступити на урочистостях президента Росії. Росія для них — правонаступник Радянського Союзу, однієї з країн антигітлерівської коаліції, але треба пам'ятати, що серед червоноармійців, які звільняли концентраційний табір «Аушвіц», було чимало вихідців із України.

І з цієї точки зору Володимир Зеленський має таке ж моральне право стояти на трибуні цих урочистостей, як і Володимир Путін, а з особистої точки зору навіть більше, бо він є нащадком жертв, а не тільки нащадком визволителів. І Анджей Дуда має повне право стояти поруч із Володимиром Путіним, бо зі знищення Польщі гітлерівською Німеччиною і сталінським Радянським Союзом почалася Друга світова війна і єврейська катастрофа, бо це емігрантський уряд Польщі говорив урядам країн-союзників про те, що відбувається з його громадянами євреями. І мало хто тоді звертав увагу на це волання у пустелі.

Якщо ми будемо чесно підходити до історії — це і буде повагою до пам'яті жертв Голокосту, тому що пам'ятати потрібно не просто про країну-визволителя, а про всю цю сукупність дій, які призвели до першого, другого, третього, десятого актів драми і завершилися звільненням Аушвіца.

Якщо говорити про історію чесно, тоді ми зрозуміємо, чому українські і польські президенти були зобов'язані промовляти на тій самій трибуні, з якої буде промовляти президент Росії.

Джерело