"Відкликання підпису" як прояв безчестя

Переписування минулого – наша спадкова ментальна хвороба

«Переписування минулого» — наша застаріла та спадкова ментальна хвороба.

Колись СРСР називали «країна з непередбачуваним минулим» — адже минуле в ідеології, довідниках та підручниках «змінювалося» після кожної зміни курсу влади.

Один ростовський філософ (В. Яковлев) навіть доводив цілком серйозно, що можливість «змінювати минуле» є властивою людям ознакою «соціального часу» (і при цьому явно не усвідомлював, що у цей момент він перебіг від Маркса до раннього Ніцше).

А тепер це «переписування минулого» приватизували і воно набуло форму «відкликання підпису».

Ну і що, що підписав? Тоді підписав, а тепер оголошую, що воно нічого не означає.

Граф Гормас, персонаж корнелевого «Сіда», одного разу зробив неправильний вибір — але ладний був радше померти, ніж відступитися від цього вибору, навіть приватно визнаючи свою неправоту. Так у Франції XVII століття розуміли «честь».

Ну, а у нас зараз зворотна крайність: епоха тотального безчестя. Сьогодні обіцяю, завтра відмовляюся, і нічого мені за це не буде, і громада не засудить, а хтось все одно мене підтримає.

Останній приклад — Філарет «відкликав» свій підпис під рішенням про ліквідацію УПЦ КП. Але скільки такого вже було, зокрема у нашому парламенті…

O tempora, o mores!

Джерело