«Самокат» зламався? Несіть інший!

До кінця 2019 року залишилося кілька днів, тож не виключено, що саме під святкові феєрверки нам приготували щось зовсім несподіване. Що саме, — теж слід запитати у президента, позаяк вже навіть зовні респектабельні видання відверто розголошують «державну таємницю», яку влада досі намагалася закамуфлювати розмаїтими псевдосоціологічними дослідженнями, віртуальним вивченням «громадської думки», у крайньому разі голослівними фразами на кшталт «народ так хоче», коли йшлося про, м’яко кажучи, екстравагантні рішення державної ваги або ж відверто лобістські законопроєкти. Цією «таємницею» є факт, що всі порухи велетенської адміністративної машини залежать зараз від волі однієї людини — Володимира Зеленського. Саме він вирішує, що відбуватиметься з країною, а отже, «в курсі», що покласти під новорічну ялинку для кожного зі своїх підданих. А якщо так, — то й відповідати за все доведеться насамперед йому, вчорашньому комедіанту, нинішньому «герою» першосторінкових знущальних карикатур у зарубіжних медіа, якому, за словами його ж батька, «на фіг це (президентство — Авт.) не потрібно».

Якщо б ми мали у найвищому фотелі країни когось на кшталт Талейрана чи Вашингтона, то могли б з певною часткою надії довіряти його стратегічним задумам чи хай навіть інтуїції. Але, по-перше, годі очікувати від Зе! далекоглядності (ще раз нагадаю фразу «Нам би до нового року протриматися»), по-друге, ментально і професійно він — людина настрою, до того ж нетерпима до будь-якої критики. А по-третє, і найголовніше, — усі резонні аргументи, які, можливо, й звучать на нарадах з урядовцями, силовиками, та навіть з депутатами від «Слуг», розбиваються на друзки після «консультацій» зі справжніми господарями головного «слуги». За півроку, що минули після інавгурації нового президента, ці «тіньовики» (точніше, іноді аж занадто публічні люди, які, утім, постійно наголошують на своїй непричетності до справ державних), здобули чимало. Але апетит загострюється під час банкету, тож «переможені олігархи» так квапляться із законами про ринок землі, розважають публіку шоу-голосуваннями за переділ грального бізнесу, не кажучи вже про капітулянтське мародерство після підписання газових угод з Росією. Не минуло й кількох днів, а вже п’ять вітчизняних компаній підписали угоди про прямі постачання газу з країни-агресора…

Тепер Коломойський, Фірташ, Пінчук (це ті, хто на слуху, ще дізнаємося прізвища свіжих новобагатьків) розпочали боротьбу за прем’єрське крісло. «Самокатчик» Гончарук, уряд якого примудрився за півроку пробити дірку у державній скарбниці на суму 70 мільярдів дефіциту) їм вже не потрібен. Уперше за кілька років почалися затримки з виплатами вчителям, лікарям, іншим бюджетникам. Люди почали виходити на вулиці, вимагаючи хай жебрацьких, але зароблених грошей. Тому, киваючи на «народне обурення», варто міняти фігури на владній шахівниці. «Народ же ж хоче!»…

Саме з цієї причини активізувався Арсен Аваков, влаштовуючи «протестні перфоманси» під Офісом президента проти ринку землі, гнівно суплячи брови на тих, хто саботує урядове рішення (бо ж за явно лобістський закон про гральний бізнес не назбирали голосів навіть слухняних «слуг») про закриття гральних залів, які, — і про це навіть горобці цвірінькають, — «кришують» його ж підлеглі. Саме задля майбутнього прем’єрства шиються «білими нитками» вироки патріотам у справі Шеремета і влаштовуються показові гладіаторські бої у судових залах, де слухають апеляції заарештованих.

Але, схоже, Арсен Борисович переграв самого себе, лише посиливши негативне ставлення до себе і свого відомства. Намагаючись увійти в роль диктатора, він, мабуть, налякав і самого Зе!, і його патронів. Вони, сподіваюсь, розуміють, як українці ставляться до поліцейського свавілля, і чим усе це може завершитися.

Тому цілком можливо, що подарунком на посаді прем’єра стане третє пришестя… Арсенія Яценюка. Принаймні певні сигнали про прагнення Петровича на трон вже прозвучали. «1+1», повністю підконтрольний Коломойському (минулого тижня він для надійності ще й очолив наглядову раду телеканалу) ні сіло ні впало віддає прайм-тайм під хвалебний фільм про Яценюка-рятівника нації 2014−2016 років (!). А сам експрем’єр раптом став завсідником чи не всіх ток-шоу на провладних та наближених до верхівки каналах. Ця затія може бути успішнішою, тим паче, що Зе! отримає зовні респектабельного, випробуваного кризами політика, якого можна буде протиставляти головному опонентові — Петру Порошенку. Хоча… В умовах фактично президентської республіки, прем’єр і надалі залишатиметься декоративною фігурою у руках першої особи і його ляльководів.