Диктатура аферистів

Таки має рацію Дональд Трамп, коли каже про Україну як третю у світі корумповану державу.

Президентові США не треба вникати у подробиці дрібних будуарних скандалів, які безперестанку стрясають наш вітчизняний інформаційний простір, даючи нагоду зубоскалам для нових жартів, веб-дизайнерам теми для свіжих фотожаб, а конспірологам поживу для моделювання найнеймовірніших сценаріїв майбутнього. Господареві Білого дому варто лише побіжно переглянути судову хроніку власної країни, щоб переконатися, що в епіцентрі багатьох гучних справ — українці або люди, які тимчасово, за збігом обставин, пов’язують себе з Україною.

Певно, така тенденція бере початок з афери експрем’єр-міністра Павла Лазаренка, якого американська Феміда таки зуміла запроторити за ґрати, і якого засудили у Сан-Франциско 25 серпня 2006 року до 97 місяців тюремного ув'язнення і штрафу в 10 млн доларів за відмивання грошей і інші злочини. Більше п'яти років Лазаренко провів під домашнім арештом, а значну частину покарання відбував у тюрмі Federal Correctional Institution Дубліна у Каліфорнії.

Відтак розпочалася історія стосунків ФБР та Дмитра Фірташа, — українського олігарха, який орудував на газовому ринку Росії, України та Європи, згодом був змушений «евакуюватися» до Відня, і тепер його адвокати небезуспішно відбивають наполегливі спроби екстрадувати свого клієнта у ті ж таки США. Гадаю, це лише справа часу.

Але усіх перевершив Ігор Коломойський, який за останні кілька років зумів приміряти на себе в Україні ледь не всі ролі. Від запеклого ворога Путіна, «жидобандерівця» часів перебування на посаді глави Дніпропетровської ОДА, до організатора так званого «електорального бунту», залаштункового сценариста, фінансиста і головного вигодонабувача перемоги на виборах своєї маріонетки.

Водночас у США спалахнув скандал довкола грандіозної афери Коломойського з відмивання коштів вкладників українського ПриватБанку, які колишній власник зумів вивести за океан, на кореспондентські рахунки фірм-одноденок. Там гроші вкладників банку інвестували в елітну нерухомість. Аферу викрили, і розслідування вже перейшло у русло конкретних судових слухань у Канцлерському суді штату Делавер. В Україні ще донедавна мало що знали про пригоди «Бєні» у США. Інфантильний обиватель смакував іншою локшиною — про панамську «офшорку» Порошенка з аж трьома (!) тисячами статутного капіталу…

А Коломойський, рятуючись від американців, перебазувався з Ізраїлю в Україну, оскільки тут почувається справжнім господарем: президент і значна частина владної команди годувалися з його рук. Відчуваючи гаряче дихання ФБР за спиною, Ігор Валерійович підрихтував зіпсуті стосунки з Путіним, і користуючись можливостями американської свободи преси, взявся шантажувати усіх на світі — Білий дім, «бабусю-Європу», МВФ, — своїми катастрофічними прогнозами щодо України. Зеленський на усі застереження, умовляння та навіть гнів американців й вухом не веде, покриваючи і Коломойського, і його людей, що стали найвпливовішими персонажами української політичної сцени. Воно й не дивно, — у справі Коломойського у Делавері проходить і його бізнес-партнер — Володимир Зеленський!

Серед інших фігур, мілкішого штибу, зокрема Давид Арахамія, керівник фракції «Слуг» у Верховній Раді, якому випадає торгувати обличчям, відмиваючи сумнівний депутатський контингент — від любителів «полунички» до ексзеків-ґвалтівників. Але це в Україні він Арахамія, у Штатах (паспорт яких є також у колекції головного парламентського «слуги»), як з’ясували невтомні розслідувачі-аноніми, знаний як Давід Браун. 2002 року він зареєстрував там компанію Artvertex. Все б нічого, — вільний ринок є вільним ринком… Але навіщо Арахамії було змінювати прізвище? Бо на рахунках Artvertex виявилися кошти, викрадені хакерами з банківських карток американців. За американськими законами це 7 років позбавлення волі. Однак наш «підприємець» пішов далі — він зареєстрував компанію TemplateMonster — маркетплейс для створення сайтів. TemplateMonster як розробник отримує доступ до всіх сайтів, створених її фахівцями, серед них — і підключених до платіжних систем. Хто, як ви гадаєте, скористався таким ласим подарунком? Ті ж кардери — тобто викрадачі даних банківських карток…

Якщо гадаєте, що маємо справу з владою невігласів, профанів і циркових блазнів, — то помиляєтеся. Хоча такі там є, але у масовці. А керівництво — це досвідчена і підкована команда пройдисвітів, яких об’єднала не тільки жадоба наживи, шанс пограбувати країну, написати для її 42-мільйонного населення свої закони, аби свавільно правити ним, але й передчуття невідворотності покарання за власні брудні справи. Заради уникнення найнебажанішого сценарію, ця зграя здатна на все.

Тому не варто дивуватися макабричним ідеям «примирення», «порозуміння» з Росією. Для «слуг» та їхніх господарів Путін виглядає рятівником, позаяк під його патронатом зможуть почуватися безкарними. І на «нормандській зустрічі», яка планується у Парижі, Україну зливатимуть не заради урегулювання на Донбасі, не заради миру, а заради путінських гарантій безпеки для групи шахраїв, яка випадкового дісталася владного Олімпу у країні, яка понад п’ять років дає імперському агресорові по зубах.

Заради порятунку власних шкур ці аферисти здадуть все. Коли читатимете новини про неможливість низьких тарифів, про нереальність підвищення пенсій, про те, що «молодим і зеленим реформаторам» перешкоджають «папєрєднікі», знайте — це не що інше, лише шум води в унітазі. Там зливають тих, хто у погоні за дармівщиною, за обивательськими ілюзіями, керуючись злобою і заздрістю, обрав на «царство» міжнародних шахраїв.