Газова угода від кремлівського кухаря

План Путіна зрозумілий. Який план України?

Кремль сказав, що немає необхідності поспішати з нормандським форматом до кінця року, в черговий раз кинувши українську сторону. І заявивши, що поки немає гострої необхідності.

З одного боку, це може здатися троллінгом Зеленського. Знущанням вищої міри. Адже президент України докладає максимум зусиль, щоб отримати цю зустріч. Чому — незрозуміло, але хоче. Щораз, коли він робить чергову болючу поступку, виявляється, що це ще не все. І треба ще. І ще.

Але насправді це стратегія Кремля. Стратегія, яка передбачає об'єднання теми війни і миру з темою газових переговорів, в яких Кремль поки програє. Програє з розгромним рахунком. І лише кричить зі свого лігва, що кому він винен, всім прощає і що треба обнулити взаємні вимоги. Тобто списати $ 3 млрд боргу Газпрому перед Нафтогазом. Списати по-дружньому.

Що хоче зробити Кремль? Створити кризову ситуацію, коли зустріч в нормандському форматі буде необхідна. І домовитися там про все. Але криза ця буде не військова, як багато хто припускав. А газова. На початку січня Кремль, найімовірніше, зупинить транзит. І створить цю кризову ситуацію. Яка і визначить термінову необхідність зустрічі, якої поки, на думку Кремля, немає. Оскільки причиною кризи, причиною зустрічі, буде газове питання, то з'явиться і логіка говорити про газ в нормандському форматі. Тим більше, Франція і Німеччина будуть явно не щасливі через те, що транзиту немає. Причому накопичених обсягів газу вистачить для того, щоб ніхто не змерз. Але відчуття кризи і часу, що спливає буде справжнісіньке.

Навіщо це потрібно Кремлю? Дуже просто. У них дуже слабка позиція. І вони завжди поступляться в чисто економічних переговорах. Нафтогаз вимагає довгостроковий контракт на транзит і має підтримку в цьому питанні з боку Єврокомісії. Північний потік-2 до 1 січня, та й до кінця 1-го кварталу запустити не вдасться, а значить, Газпрому рано чи пізно доведеться піти на умови Нафтогазу. При цьому за наявності транзиту не буде жодних проблем із реверсними закупівлями газу, а значить, і в питанні продажу газу Україні у Газпрому не буде важеля тиску ще цілих 10 років. І важливо пам'ятати, що зараз Нафтогаз готовий купувати газ у Газпрому, але Газпром не хоче продавати. Аби не допустити виконання рішення Стокгольма і виплачувати Нафтогазу борг. Нафтогаз рано чи пізно викачає через суди борг, який вже складає майже 3 млрд доларів і зростає. Уже заморожено безліч активів Газпрому в Європі. І виходу у Газпрому тут немає, платити доведеться.

Причому питання цього боргу — це, радше, питання не грошей, не таких і великих для Газпрому, а саме принципу. Принципові пітерські пацани не платять. І все тут. Але в економічній площині, в рамках переговорів між Нафтогазом, Газпромом і ЄС у них немає шансів. За всіма пунктами. У тому числі немає шансів отримати такий бажаний короткий контракт.

Що залишається? Прибрати з переговорів Нафтогаз. Прибрати економіку. І знову «вирішувати політично». Щоб президенти змішали в купу обмін полоненими і газові переговори, вийшли на якесь пакетне рішення, яке легко буде продати українському населенню, показавши щасливих полонених, вирваних з російського полону. А всіх критиків звинувачувати в тому, що у них немає серця, раз вони не радіють поверненню додому «своїх». Повторюючи знову маніпуляції про те, що люди завжди важливіше. Коли в газові переговори приходить політика, завжди програє Україна. І тільки в такому рішенні Газпром може виграти. Як у 2009 році, коли був підписаний контракт Тимошенко-Путіна, що коштував Україні дуже дорого. Тепер це може бути договір, який передбачає короткий транзитний контракт, списання боргу в $ 3 млрд в обмін на ілюзорну знижку на вартість газу, що імпортується на рік.

І для цього росіянам треба створити умови кризи, переконавши недосвідченого президента України піти назустріч побажанням Путіна. Влаштувати цейтнот, в якому у досвідченого гравця завжди більше шансів. Що отримає Зеленський натомість, крім полонених, наприклад? Ілюзію дешевого газу на 1 рік, наприклад. Адже на рік Газпром може дати знижку, що визначить ринковий рівень тарифів на газ і Зеленський зможе прийти до МВФ і сказати, що треба знизити тарифи, адже ринкова ціна впала.

Потрапивши в такий спосіб назавжди на гачок Путіна. Тому що за рік позиції України будуть вже слабкими, транзит у разі успіху Путіна в Нормандії піде в обхід України з 2021 року і під дешевий газ Путін зможе отримати вже дуже багато. А підвищувати тарифи до ринкового рівня вже буде пізно. І, звичайно ж, в такому форматі вирішення питань легко буде отримати від України і добро на списання боргу, обнулення взаємних претензій, як це називають росіяни. Чиста перемога Путіна. Коли він отримує все, як зараз, так і в майбутньому.

План Путіна зрозумілий. Який план України? Ми знаємо позицію Нафтогазу і вона повністю відповідає інтересам України. Але яка позиція офісу президента? Чи підуть вони на нормандський шантаж? Чи розуміють вони, що не можна змішувати політику й економіку, не можна одночасно обговорювати війну і газ?

Переклад з російської

Джерело