Рейдернути країну…

Якщо хтось досі живе з переконанням, що до влади в Україні дісталися непрофесіонали і невігласи, то такі мають рацію лише частково.

Бо, судячи з останніх кроків Зеленського і Ко, їхній план був ретельно продуманим заздалегідь, і тепер вони втілюють його, час від часу корегуючи лише окремі пункти. Тактика «зелених» є безпомильною, її свого часу дуже добре окреслив німецький «Єжи Лєц» — Вільгельм Швьобель: «Для маніпулювання громадянами найкраще надаються гасла, настільки дурні, що жоден пересічний розум не здатен їх зрозуміти».

Президент і його «асистенти» взялися за створення закритої системи, у якій Зеленський і ще кілька наближених осіб будуть «правити» так, як їм заманеться, а питання демократії, участі суспільства, громадських організацій у формуванні порядку денного поступово зійде на маргінес. Показовим маркером закритості цієї системи став гучний скандал довкола телефонної розмови очільника України з президентом США Дональдом Трампом.

Українці дізналися про цей діалог лише завдяки тому, що американська система влади є прозорою. Трамп не може культивувати власні «хотєлкі», його завжди пильнують Конгрес, Сенат, опозиція, суд. А ось Зеленський може дозволити самотужки вирішувати, чи розповісти своїм виборцям про розмову з керівником іноземної держави, чи приховати сам факт такої бесіди. Навіть після «Ukraine cool» з Трампом, Зе! й надалі переконаний: «деякі розмови між президентами мають залишатися таємними»…

Навіщо це Зеленському? Бо він явно остерігається цілком слушного запитання: «А про що ви, Володимире Олександровичу, говорили з Володимиром Володимировичем?». Так-так, з Путіним, з яким наш молодий «лідер сучасності» вже мав кілька телефонних контактів. І що? Кількатижневі танці довкола так званої «формули Штайнмаєра», пустопорожня і суперечлива риторика, — що провладних експертів, що очільника МЗС Вадима Пристайка, — наштовхують на доволі песимістичні прогнози. А фраза Хемінгвея, задля якої райтери, здається, писали промову Зеленському на Генасамблеї ООН про те, що війни не закінчуються перемогами, взагалі капітулянтська (тим паче, що великий письменник уклав її в уста дизертира).

Або ж громадськість цілком слушно забажає ретельно вивчити стенограму зустрічі «борця з олігархами» із Ігорем Коломойським. Пам’ятаєте фото, яке з бравадою поширював Офіс президента? Але на світлині й завершилася «прозорість» ОПУ, і охочі дізнатися більше, далебі, дістали облизня…

Правда, і Зеленський, і наближені до нього надають перевагу не стільки словесній комунікації з «підданими», як зі знаковими, на їхню думку, вчинками. У ситуації з Коломойським таким жестом стала гучна відставка секретаря РНБО Олександра Данилюка. Це звільнення свідчить не тільки про звуження кола осіб, що взялися до керма в Україні, але й про те, хто насправді є президентом. Варто було екссекретареві Раднацбезу озвучити свою негативну позицію щодо планованого Коломойським повернення ПриватБанку, сказати кілька гострих реплік на адресу Ігоря Валерійовича, як Зеленський власноруч викреслив Данилюка зі списку делегації України до США. Після такого ляпаса відставка виглядає природною реакцією людини, у якій бодай жевріють залишки гідності.

Демарш очільника РНБО рельєфно означив межу, за якою вже проглядаються риси майбутнього авторитарного формату закритої системи Зеленського. У грі залишилися сам Зе!, Коломойський, його колишній адвокат, а тепер керівник ОПУ Андрій Богдан, і ексзаступник адміністрації Януковича Андрій Портнов. Таке собі товариство з обмеженою відповідальністю… Його учасники згадали власні звички з 90-х — початку 2000-х років, і застосували багатий досвід рейдерства підприємств для того, аби «рейдернути» країну.

Скажете — парламент, уряд? Це усього-на-всього обслуга, слухняна, безвідмовна.

Кажете, є вільна преса! Навіщо вона закритій системі Зеленського? Андрій Богдан, глава ОПУ, вказав на це більш ніж однозначно, а прессекретарка Зе! Юлія Мендель власноруч брутально відштовхувала від президентського «тіла» надто цікавого журналіста Радіо Свобода. Яскрава метафора для поняття свободи слова «по-зеленськи».

У владному квартеті, який справно виконує увертюру до майбутньої опери (чи оперети?!!) під назвою «Диктатура», самому Зеленському належить доволі сумнівна роль димової завіси. Він відволікатиме цікаву публіку яскравими та епатажними репризами, шоу, постановочними скандалами, збитими жартами.

Цей квартет не потребує ні зайвих гравців, ні зайвих очей, тим паче з-за кордону. Саме тому, а не через обмеженість інтелекту, вчорашній комік фактично зруйнував антиросійську коаліцію, яку ретельно вибудовував його попередник, дбаючи про оборону країни та її європейську перспективу. Тепер з цього міжнародного альянсу залишилися жалюгідні фрагменти, а повністю усвідомити усю драму цієї фактично державної зради, як і наслідки інших авантюр, що зокрема поставили хрест на співпраці з МВФ, зможемо найближчим часом.