«Чоловічок на велосипеді» залишається лише у фантазіях Зе!електорату

Акурат того ж таки дня, коли партія «Слуга народу» відмовилася від використання свого логотипу з чоловічком на велосипеді, трапилося дві резонансні ДТП за участю «слуг».

Керівник Полтавської обласної організації Олексій Сердюков на «Тойоті» врізався у ВАЗ, убивши при цьому дівчинку, а кортеж головного слуги (який, правда, скористався літаком) підрізав автобус з дітьми на трасі між Василівкою та Мелітополем.

Я не надто вірю у символи та знаки, але, схоже, «чоловічок на велосипеді» переслідуватиме «Слугу народу». Як тавро популізму, «приколів» і абсолютної безвідповідальності тих, хто вирішив скористатися легковірністю, бажанням змін, наївністю пересічних виборців, поспекулював на загальних настроях, вважаючи українців лохами, а відтак моментально дистанціювався від власних обіцянок і гучних гасел.

Ця відсутність будь-яких зобов’язань («Ні обіцянок, ні пробачень») характеризує не тільки стиль «нової еліти», але й може свідчити про небажання вникати у суть речей, аналізувати наслідки своїх вчинків, бачити ситуацію принаймні на крок уперед. Головне — пообіцяти, обнадіяти, а там — трава не рости. Вже після 21 липня «велосипедистам з булавою» суспільство зможе виставити рахунок, не сплативши якого, буде проблематично керувати країною.

А наразі «лохторат» шаленів після заяви президента про потребу розширення люстрації, яку, мовляв, варто застосувати до правлячих еліт періоду 2014−2019 року. Екзальтованому люмпену завжди до вподоби помста успішнішим, адже саме у них бачить головних винуватців власної безпорадності, лінощів, апатії та «зубожіння». Однак йому бракує елементарного вміння прочитати між рядків, побачити очевидне. По-перше, Зе! Команда вже долучила до найважливіших посад потенційних «люстрованих» — Олександра Данилюка, Айвараса Абромавичуса, Максима Нефьодова, користується симпатією певних чинних міністрів, зокрема й Арсена Авакова. І словесна еквілібристика Руслана Стефанчука, мовляв, не зважатимемо на «своїх» може потішити лише найвикінченіших лохів. Однак передбачаю, що з такою ж легкістю представник президента у ВР невдовзі розведе руками. А все тому, що, згідно із законом, новий парламент не може розглядати проекти, внесені у старий (окрім тих, що пройшли перше читання). Тобто історія із «люстрацією» наразі не вартує і виїденого яйця, знову «чоловічок на велосипеді» залишається лише у фантазіях Зе! електорату.

Найприкріше, що віртуальна партія, яка рветься до влади, аби втілити не рожеві мрії своїх наївних симпатиків, а лише повернути всесилля притихлих у часи Порошенка олігархів, бере на озброєння залякування і нагнітання суспільних страхів. Не знаю, чи екс-заступник глави адміністрації Януковича Андрій Портнов є у цій справі наставником для «нових облич», однак скористатися його активністю «слуги» не гребують. Днями Портнов розродився грізним анонсом тотальних репресій проти своїх «кривдників» з лав постмайданної влади. Цілком у стилі Володимира Леніна він фактично дає розпорядження Зеленському і Ко — мовляв після виборів слід запустити маховик переслідувань. «В останні тижні серпня, зразу ж після отримання правоохоронної влади, необхідно провести масові облави, обшуки і затримання, арешти майна і конфіскацію зброї», — написав у Фейсбуці Портнов.

Так виглядає, що для януковичівського посіпаки за «порєбріком» приготували броньовичок для виголошення своїх «серпневих» тез, але все завершиться великим пшиком. Як і «пікети Портнова», виставлені ним 21 квітня на трасі до Борисполя, з метою запобігти… втечі Порошенка.

Бо у парламенті буде і Порошенко, і Парубій, і Геращенко, яких так ненавидить Портнов, а реформи, які розпочала попередня влада, вже годі зупинити. Бо Україна, попри популістичну недугу, інша, ніж за часів урядування Портнова. Суттєво інша…

Коли завершиться передвиборча лихоманка, а разом з нею — і «медовий місяць» Зе! Команди з її електоратом, коли реальність жорстоко покарає і популістів, і тих, хто повірив з їхні фатаморганні співи, тоді почуємо волання про «зраду», про «таких самих, як і всі попередники», про те, «що нас дурять»… І жодних зізнань у тому, що це ми дозволили їм нас «зробити».

…Важко бути лохом.