З якого переляку Лукашенко зустрівся з кумом Путіна?

Путін сказав Лукашенкові, що мусить зустрітися з Медведчуком, який йому дещо пояснить

Побачивши новину про зустріч президента Білорусі Олександра Лукашенка з Віктором Медведчуком (і відповідне фото), у мене одразу виникло питання: а хто такий Віктор Медведчук, щоб на рівних, віч-на-віч, зустрічатися з президентом іншої країни, сідати з ним за стіл переговорів? В Україні Медведчук — одіозна фігура, вкрай непопулярний політик. Він не має жодної державної посади, то з якого переляку з ним повинен зустрічатися президент Білорусі?

У новині про цю зустріч від Білоруського телеграфного агенства (БелТА) подається, що Медведчук — учасник Тристоронньої контактної групи від України на переговорах щодо Донбасу. Але Білорусь не входить до складу учасників цієї групи, не бере участі в переговорах, Мінськ лише надає місце для них. Тому ця «посада» Медведчука у форматі зустрічі з Лукашенком зовсім недоречна. Але, повторюю, іншої не має. А якось його треба представляти. Та для маскування справжньої суті переговорів — згодиться і ця «посада». Бо, попри те, що офіційно під час цієї зустрічі начебто йшлося про Україну, навряд чи Лукашенко дуже переймається проблемами нашої держави… Його насамперед хвилює своя країна, яку вже відкрито і нахабно намагається поцупити Росія. І, звичайно, своє майбутнє.

Для Лукашенка зустріч з Медведчуком — це публічне приниження, бо Медведчук своїм сумнівним статусом опускає рівень Лукашенка. З чого роблю висновок, що ініціатором цієї «епохальної» зустрічі не є білоруський президент. Ініціатива, вочевидь, йшла від Медведчука. А він, зрозуміло, діє за завданням Путіна.

Насправді у Медведчука посада є. Він — кум Путіна. І цим ця загадкова, дещо карикатурна зустріч, пояснюється. Путін сказав Лукашенкові, що мусить зустрітися з Медведчуком, який йому дещо пояснить. Вельми промовистою є цитата Лукашенка. «Ви володієте інформацією і про політику, цю внутрішню політичну кухню, яка зараз розгортається. З точки зору нашої подальної поведінки — Білорусі — нам дуже важлива ваша інформація. Ви маєте мене якось зорієнтувати в цій ситуації», — сказав «бацька» Медведчуку. Чим, по суті, видав свій страх. Бо перед цим Лукашенко поводився як людина, що втратила страх. Після останньої зустрічі з Путіним він почав вдавати, що не розуміє, чого від нього хочуть. Ба більше! Почав огризатися і демонструвати непокору. Кілька днів тому сказав, що Росія може втратити останнього союзника. Перед тим скерував у Держдеп США листа про те, що американці можуть скерувати в Білорусь стільки дипломатів, скільки хочуть. На фоні дипломатичної війни США і Росії — це очевидний демарш перед Кремлем. А ще Лукашенко говорив своїм міністрам, що Білорусь не вдасться нагнути… Одне слово, усіляко давав зрозуміти, що лягати під Росію не хоче і здаватися без бою не буде.

Медведчук, мабуть, приїхав для того, щоб «зачитати права» білоруському «товаришу». Пояснити Лукашенкові простими доступними словами, якими Путін, мабуть, не міг оперувати, що чинити опір марно, точніше, собі дорожче. А згадка про Україну — це ніщо інше, як витончена форма погрози, мовляв, подивись, що робиться на Донбасі, і добре подумай, чи варто далі бавитись у незалежність?