Як не допустити білорусизації України, або Суверенітет в обмін на газ

Ще однієї дії вистави про продаж державного суверенітету в обмін на газ не буде

Нашим сусідам білорусам приємно думати, що вони є незалежною державою. Але вони розуміють, що російські танки, які залишилися на їхній території після спільних з Росією військових навчань, цей суверенітет, м’яко кажучи, обмежують. Ситуація нагадує відомий вираз «трохи вагітна».

При цьому суверенітет в Білорусі все ж залишився, і тому на недавній нараді у Санкт-Петербурзі президент Росії Путін сказав Лукашенкові під час телевізійної трансляції, що подальше зменшення ціни на газ він отримає тоді, коли остаточно відмовиться від цього суверенітету.

Український політик Юлія Тимошенко має великий досвід у торгівлі російським газом, а до українського газовидобування, якщо і причетна, то лише тому, що своєю діяльністю сприяла зменшенню видобування газу в Україні. І ніякі приписки малими літерами на біг-бордах не можуть змінити цього факту.

Обіцяючи зменшити ціну газу вдвічі, тобто до рівня ціни у Білорусі, Тимошенко не може не усвідомлювати, що це можливо лише в обмін на відмову України від суверенітету на користь Росії. Але про це чомусь не поспішає повідомляти своїм виборцям. Виборці, звичайно, хочуть зменшення ціни на газ, але відмовлятися від української незалежності заради цього вони не готові. Бо не за це їхні чоловіки і сини віддають життя на війні на Донбасі.

Тимошенко, радше за традицією, ніж через переконання, все ще працює на електоральному полі патріотично налаштованих громадян. До початку війни з Росією цих виборців мало цікавило, чи мають політики тісні зв'язки з державними російськими компаніями, особливо нафтогазовими. Війна докорінно змінила ставлення українців до цього питання. Тому ще однієї дії вистави про продаж державного суверенітету в обмін на газ не буде.