Медведчук, Рабинович і санкції

Сенсація! Медведчук погодився увійти в команду Рабиновича.

А хто досі не знав, що Рабинович давно вже став проектом Медведчука? Тому нинішній шум від Рабиновича про те, що Медведчук увійшов в його команду — це всього лише шум, але за цим шумом є ряд важливіших непомітних деталей.

Колись один англійський історик сказав, що російські спецслужби дуже ліниві, бо вони не вигадують нічого нового і використовують старі лекала. Це повністю підтверджується, коли слухаєш новітні тези Рабиновича і його нову програму.

Отже, що вчора сказав Рабинович, коли презентував свою програму? Він сказав, що треба запитати в людей, куди нам рухатися далі. Я не буду вдаватися в довгі подробиці того, чому це не найкраща з усіх ідей, але хочу всіх повернути в 2012 рік, коли Медведчук спільно з комуністами почав проект «Референдум» з таким самим формулюванням: куди нам далі рухатися.

Я хочу всім нагадати, що на зустрічі в Хельсінкі Путін почав говорити про референдум для українців. Мабуть, також, щоб підказати, куди нам рухатися далі.

Тому можна не сумніватися: зараз з усіх говноящиків на нас посиплеться злива маразму про те, що тільки завдяки референдуму ми станемо щасливі, а війна розсмокчеться.

Навіщо потрібен референдум? Та тільки для одного: щоб колоти суспільство і знову повернути тему мови і інших подразників у суспільну дискусію. Плюс, щоб створити федерацію.

При цьому головна інтрига залишається лише в тому, чи ляже під Рабиновича Льовочкін і Ахметов. Без «Інтера» і каналу «Україна» Рабинович не зможе «полетіти». І тут, очевидно, якраз і знадобиться дамоклів меч санкцій, якими нас поки що лякає Путін. Санкції найболючіше ударять металургів, енергетиків та хіміків. І це може стати хорошою стартовою історією для переговорів.

Ну, а те, що фірми, які нібито близькі до Медведчука також втратять величезну долю імпорту авто газу і нафтопродуктів особливо ніхто не говоритиме. Страх санкцій страшніший за самі санкції.

Чи можуть Ахметов і Льовочкін вистояти? Теоретично так. Але тут має дуже тонку гру зіграти влада. І це питання уже не стільки виборів, скільки збереження курсу держави.