Адвокат Путіна

Те, що зустріч канцлера ФРН Ангели Меркель з президентом США Дональдом Трампом буде майже повністю присвячена газопроводу «Північний потік-2 і тим загрозам, які несуть в собі включення російського «Газпрому» до списку американських санкцій для реалізації цього проекту, зайвий раз доводить, що намагання Росії побудувати газогін в Європу, в обхід України — це суто політичний крок. Бізнес тут ні до чого.

Меркель, як повідомили її радники, намагатиметься переконати Трампа у тому, що чутки про залежність Німеччини від російського газу дещо перебільшені. Мовляв, ніякої можливості шантажувати Берлін перекриттям газового вентилю у Путіна нема і не буде. «Доля російських газових молекул в загальному споживанні газу в Німеччині не 60%, як дехто запевняє, а лише 37». Тож навіть якщо Росія раптом припинить постачання, ніякої катастрофи це не спричинить, запевняли експерти з відомства канцлера Німеччини. Але ж санкції — це політичний тиск США, у відповідь на порушення Росією норм міжнародного права та неприкриту агресивну політику щодо третіх країн. Небажання Німеччини доєднатися до економічної війни з на нахабнішим режимом сучасності — це крок самий що ні на є політичний. Якби це було по-іншому, в американський столиці зараз знаходився би Путін і домовлявся про політичні поступки заради зняття санкцій. Це він, а не пані Ангела, мав би зараз розказувати про бізнес-інтереси і пояснювати російському народу, чому агресивна федерація забирається з Криму, з Донбасу, з Молдови та Грузії. «Justbusiness, дорогі співвітчизники. Justbusiness».

Намагання Німеччини бути адвокатом путінського режиму виглядає дедалі менш наївним. Особливо після того, як в ЄС розгорівся величезний скандал навколо оприлюднених «TheTelegraph» низки документів, які свідчать про змову чиновників з Брюсселю та російського газового монополіста. Виявилося, що євробюрократи мали докази жахливих зловживань «Газпрому» та тиску на деякі країни Європи. Поки Німеччина насолоджувалася знижкою на газ, Польща змушена була платити в два рази більшу за Берлін ціну. А незалежна Болгарія «була у ролі російської колонії». Це цитата з матеріалів розслідування Єврокомісії по діяльності «Газпрому».

Попри все це, Єврокомісія закрила розслідування «за згодою сторін». Ми пам"ятаємо, як саме за ініціативою «Газпрому» масово переглядалися сумнозвісні контракти «бери, або плати». Тож члени комісії вирішили, що припинення грабунку через загрозу покарання — це і є встановлення справедливості. Хоча, в разі доведення факту зловживання «Газпромом» своїм монопольним становищем, російський гігант мав бути оштрафований на суму, яка дорівнює щонайменше 10−20% річного обороту. Це шалені гроші, які могли б поставити крапку не тільки на газовій компанії, а і на всій російській економіці вцілому. Закриття розслідування Єврокомісії, як доводять документи, оприлюднені «TheTelegraf», — це теж політика. Ніякого бізнесу. Росія, корумпуючи західний світ, руйнує його політично. Адже платою за грошові прибутки завжди є відмова від цінностей. Руйнація правових засад поступово перетворює цивілізацію на «європейське Сомалі», де діє право сильного, інтереси багатшого, змова замість закону та невиразна"бєлєберда" замість чітких правових формулювань.+

Канцлер Німеччини зараз виступає у ролі адвоката Путіна. Розмови про бізнесові, а не політичні складові оборудки з Росією — це намагання виставити німецького споживача -«жінок і дітей» — у якості щита перед російськими солдатами, які екіпіруються, озброюються та годуються за газпромівські гроші. І в цьому полягає величезна помилка німецької політики. Адже Росія не має ані союзників, ані партнерів. Тільки заручників. Ми маємо приклади, що Путін робить зі своїми заручниками. Він встановлює над ними політичний контроль, не залишаючи жодного шансу вирватися на волю.

Джерело