«Вибачте, це державна політика»

Заява Президента України про десятилітню програму зміцнення державного статусу української мови, як на мене, є дуже доречною і актуальною. Ми на власні вуха чуємо, що багато держслужбовців, крім Галичини, воліють послуговуватися звичною для них «російською», точніше суржиком.

Боротьба за рідну мову повинна здійснюватися на найвищому рівні, бо хто ще, крім Президента, змусить вивчити мову того ж Авакова! А що діється на телеканалах? Суцільна двомовність, яка у психіатрії називається «шизофренія». Кожен із громадян України повинен чітко усвідомити: розмовляючи російською, ти підтримуєш Путіна й сепарів, говориш українською — борешся за вільну Україну.

Адже слово — зброя значно могутніша за кулі й ракети. Недаремно Шевченкові на каторзі царські жандарми забороняли писати й малювати. Навіть у нас, на батьківщині націоналізму час від часу доводиться звертати увагу «Київстару» чи «Приватбанку» на російськомовний сервіс. То що казати про Запоріжжя чи Миколаїв!

І ще одне: потужним інструментом як русифікації, так і українізації є ЗМІ. Отож редакції мали б чіткіше провадити державницький курс, а кореспонденти заохочувати чи й змушувати (!) людей говорити рідною мовою. («Вибачте, це державна політика»).

Гадаю, для багатьох це був би додатковий стимул у послуговуванні українською.