Чому дозволяємо топтати могили Небесної сотні?

У «обраних» - вища місія. Шкода, що не Божа, не та, якої очікують на небесах Герої Небесної сотні...

Не раз подумки запитувала себе: «Якби Герої, які полягли на Майдані, спустилися з небес і постали перед нами живими, що б сказали?  Що було б більше у їхніх сповнених гідності і мужності очах — гіркого смутку, мовчазного докору, злості? Чи все ж віри у те, що пролита Небесною сотнею  кров, сльози, виплакані за полеглими на Майдані і на Донбасі,  змиють з України наліт, який сковував цю благодатну землю і не давав проростати на ній новому, світлому, гідному?». Що б сказав кожен з нас, дивлячись у вічі Юрію Вербицькому, Сергію Нігояну, Михайлові Жизневському? Чи не хотілося б крізь землю провалитися, якби, знявши свій прострілений снайпером блакитний шолом, тепер вже навіки 19-річний Устим Голоднюк спитав: «Ну як ви там? З гідністю продовжуєте те, за що нам життя судилося віддати?».

Запитання — а у відповідь тиша. Мовчазний сором за те, ким ми стали, а точніше не стали після Революції гідності. Можна скільки завгодно тицяти пальцями хоч на Банкову, хоч на Грушевського, хоч на Різницьку. Але це ми знову дозволили тамтешнім обивателям відчути вседозволеність. Ми своєю пасивністю і безрозмірними кредитами довіри розбестили владу. Ми    дозволили їй увірувати, що справи Майдану можна «розслідувати» безболісно для замовників і виконавців убивчих наказів. Що можна виписати індульгенцію служителям Феміди (декому навіть з путівкою у Верховний суд), які пачками виносили замовні вироки «майданівцям», дати другий шанс «псам у погонах», котрі вірою і правдою служили Януковичу, а потім «переатестувалися» у чесних правоохоронців. Ми допустили, що депутати, які голосували за диктаторські закони 16 січня, сидять не на нарах, а у своїх парламентських кріслах. Що адвокат Януковича у суді і на телеефірах поводиться так, наче це не Януковичу треба смертні гріхи перед українцями спокутувати, а українцям перед Януковичем...

Після кривавих подій на Майдані у Будинку профспілок, де живцем горіли люди, відкрили кафе. А під шумок реставраційних робіт ще й два поверхи надбудували. Не для музею революції - заради комерції. Власнику меблевого бутика на Грушевського муляли очі революційні графіті — велів замалювати. Законно покарали за такий вандалізм? «Ватник» з Криму розтрощив пам'ятні плити на алеї Героїв Небесної сотні -  відбувся чотирма місяцями арешту. Після такого вироку «найгуманнішої української Феміди» не дивно, що вже на волі вандала наздогнала «народна кара», наслідки якої довелося у травматології лікувати.

Лише на четвертий рік після Революції гідності, «майданівців», які зазнали поранень і каліцтв, прирівняли у статусі до учасників бойових дій. 

Тільки через три роки після Майдану у Верховній Раді прибрали законодавчі перепони для присвоєння (посмертно) звання «Герой України» іноземцю-білорусу Михайлу Жизневському. А меморіал Героям Небесної сотні і досі у проектах. Чим довший процес, тим довше можна на ньому піаритися. Он з якою помпою президент Порошенко виставку проектів  меморіалу презентував. «Меморіальний комплекс – надзвичайно важливий мінімум з того, чим маємо вшанувати світлу пам'ять Героїв. Нова європейська країна – ось головний пам’ятник Героям Небесної сотні. Головне і найвеличніше, чого вони очікують на небесах від нас з вами, і від влади, і від людей – тих, хто залишився доробляти їхню справу на землі», - заявив Порошенко. «Із великим нетерпінням, - каже, - чекаю на переможця проекту, бо з першого до останнього дня також був тут, на Майдані».

Схоже, у президента — свій майданівський календар, з ілюстраціями до якого фотошопери постаралися? На обкладинці — Порошенко серед студентів, яких калічать «беркутівці». Всередині — Порошенко посеред Барикад на Грушевського. Далі — Порошенко допомагає виносити убитих і поранених з Інститутської. На останку — Порошенко мчить у «Межигір'я», щоб не дати втекти Януковичу.

А що політиків, які називають себе «майданівцями з першого до останнього дня», і беркутівські кийки, і вогонь, і кулі минали — воля Всевишнього. Як заявив секретар Раднацбезу Олександр Турчинов, «Бог захистив, так буває». У «обраних» же вища місія. Шкода, що не Божа, не та, якої очікують на небесах Герої Небесної сотні...