Очільник «уряду камікадзе» «кулі в лоб» собі не пустить...

11 грудня Кабінет міністрів на чолі з Арсенієм Яценюком відзвітує перед парламентом і суспільством про рік своєї діяльності. Хоча, якщо бути точними, то “уряд камікадзе” “рулить” вже 20 місяців, з 27 лютого 2014 року.

Але саме 11 грудня збігає термін недоторканності уряду Яценюка і, відповідно, самого Яценюка. Адже рік тому Верховна Рада України схвалила програму дій Кабміну, після чого, згідно з Конституцією, парламент протягом року не мав права розглядати питання про недовіру кабінету Яценюка. Чи вдасться Арсенію Петровичу знову втриматися у насидженому кріслі? Як на мене, цього разу шансів у нього небагато.

Якщо говорити про досягнення Кабміну, то вони вельми скромні, хвалитися особливо нічим. Сам Яценюк вважає, що за його урядування Україна пройшла «перший етап реформ». Серед здобутків, за версією прем’єр-міністра, обрання законної влади, уникнення дефолту, реформування міліції та створення боєздатної армії. Про економічні реформи Яценюк навіть не заїкається. Воно і зрозуміло — реформ немає. Ба більше! Економіка в ступорі: гривня падає, ВВП падає, промисловість падає, рівень життя падає. Економіку лихоманить. Росте хіба що корупція. На жаль, за останні 20 місяців жодного прориву в економічній сфері “уряд камікадзе” не здійснив. Яценюк так і не став українським Бальцеровичем (Лешек Бальцерович - віце-прем’єр і міністр фінансів в уряді Тадеуша Мазовецького, був організатором та ідейним натхненником польських економічних реформ, які увійшли в історію під назвою «шокова терапія». - Авт.). За майже два роки, відколи Україна позбулася режиму Януковича, зламати старі зашкарублі корупційні схеми новій владі не вдалося. Як і не вдалося позбутися тотального впливу олігархів на економічне і політичне життя країни. Навпаки, якщо вірити Михаї­лу Саакашвілі (а я йому чомусь вірю!), уряд Яценюка успішно обслуговує інтереси старих олігархів та вибудовує нові тіньові схеми. “Любі друзі” Яценюка як були недоторканні і непокарані, так і залишаються при своїх інтересах. За таких реалій чекати від цього складу Кабінету міністрів якогось економічного дива не доводиться. Максимум, на що можна сподіватися, - на затяжну стагнацію. Але і це навряд... Той же Саакашвілі вважає, якщо найближчим часом не здійснити справжніх реформ (а для цього насамперед потрібні радикальні зміни в уряді), то державний апарат просто розпадеться і країна опиниться на межі хаосу, тобто розвалу. Саме цього, на думку Саакашвілі, чекає Путін. Отже, альтернативи відставці Яценюка та переформатуванню уряду немає. Питання в іншому — як це зробити у безболісний спосіб? 

Яценюк йти у відставку добровільно не збирається. Він буде відчайдушно триматися за крісло прем’єра, бо розуміє, що в разі відставки на нього “навішають усіх собак”. Причому цілком справедливо, бо уряд зі своїми завданнями справді не впорався. Отримавши “вовчий квиток”, Яценюк просто випаде з політичного поля. А для такого самозакоханого і самовпевненого політика це - “куля в лоб”. Отже, “полюбовно” не вийде. Яценюк вже вдався до відвертого шантажу. «Як ви думаєте, чи може залишитися в коаліції партія, лідер якої був зраджений партнерами по коаліції з президентської фракції?» - патетично заявив Яценюк, відповідаю­чи на питання журналістів, чи залишиться «Народний фронт» у коаліції, якщо парламент проголосує за його відставку. Хоча цей примітивний шантаж більше нагадує звичайнісінький блеф, бо розвал коаліції найбільше не вигідний самому Яценюку. В разі дострокових парламентських виборів партія “Народний фронт”, рейтинг якої нині дорівнює 1,5%, дуже ризикує не потрапити до нової Верхов­ної Ради. А це означатиме остаточну політичну смерть Арсенія Петровича. Навряд чи захочуть виходити з коаліції народні депутати з нині найбільшої фракції “Народного фронту”, бо розуміють, що в такому разі їм доведеться “виходити” і з парламенту. Навіщо їм заради амбіцій Яценюка втрачати мандат? Тому, швидше за все, Яценюка з посади прем’єр-міністра таки “підуть”, але щоб зберегти політичну рівновагу в країні, йому зроблять вигідну кадрову пропозицію. Щоб і вівці у парламенті були цілі, і урядового кролика не скривдити...