Do you speak English?

Як знайти хороші мовні курси

 

З 1 жовтня потрапити на роботу до Адміністрації президента можна буде лише зі знанням англійської. За словами заступника голови АП Дмитра Шимківа, нинішні працівники  відомства матимуть відтермінування до жовтня 2017 року — за цей період мають підтягнути свої знання з англійської безкоштовно у робочий час. А ті, хто знає мову і має відповідний сертифікат міжнародного зразка, можуть розраховувати на 10% надбавки до зарплати. Уже з цього тижня всі працівники АП проходитимуть тестування за системою Сambridge English, за результатами якого визначать їхній мовний рівень.

 

Знання англійської  уже давно є однією з основних вимог при прийомі на роботу у великі компанії. Та й навіть якщо роботодавець не вимагає, не знати англійської зараз якось не модно. Якщо ти не “спікаєш”, то не можеш розібратись у різних гаджетах і девайсах, не розумієш, про що співають Ріанна,  Стінг чи хто вам там подобається. Тому зараз так багато людей,  від школярів до майже пенсіонерів, “ходять на англійську”. Утім, як переконалась кореспондент “ВЗ” на власному досвіді, ходити на англійську і вчити її — дві великі різниці. Знайти хорошу мовну школу - справжня проблема.

У середній школі, де я вчилась, викладали лише французьку. Відтак англійську мені треба було вчити з нуля — тобто з Еlementary.  Мовну школу шукала за принципом — аби було зручно добиратись і заняття були не раніше, ніж на сьому,  щоб встигати з роботи. Викладач, окрім цієї мовної школи, працювала ще й вчителькою англійської у звичайній гімназії. Тому викладала як у школі: перевірка “домашки”, опитування, нова тема. Зрозуміло,  відмінники на  Еlementary не ходять, тому група була ще та. В основному — студенти, які ходять на англійську лише тому, що так хочуть батьки. “Домашки” вони не роблять, тому півзаняття йшло на те, що викладач допомагала їм робити те, що вони мали зробити вдома. Витримала на тих курсах два місяці: який сенс платити гроші за урок, на якому п’ять разів пояснюють одне й те саме хлопчику, якому це все до лампочки?

Перейшла в іншу школу — ближче додому. Була менша група, і обіцяли один рівень пройти за чотири місяці. Платили помісячно, а не за курс, тому викладач робила все, аби якнайдовше розтягнути задоволення. З п’ятьох учнів три — домогосподарки, які записались на курси лише для того, щоб можна було похвалитись в компанії “я ходжу на англійську”. Їм такий темп підходив. Замість обіцяних чотирьох місяців на рівень, за три місяці ми встигли вивчити один час. Зате написала купу тестів — один тест, один урок. Після кожного викладач наголошувала, що ми б уже мали переходити до нового юніту, але ми ще не готові. Одне слово, нас намагались не навчити, а витягти якнайбільше грошей.

Спроба номер три виявилась більш вдалою — її порадила співробітниця, яка там вчилась. Туди я вже пішла на другий рівень (pre-intermediate). Контингент — люди 25-35 років, яким мова потрібна для роботи. Є у нас школярка, яка збирається вступати на ІТ.

Коли на першому занятті викладач принесла кольорові листочки і сказала, що зараз будемо грати в гру, подумала — знову тягнуть час. Та через кілька занять зрозуміла: ці ігри і кумедні завдання таки дають результат — ти розслабляєшся і починаєш говорити, не думаючи, як правильно побудувати фразу. У цій школі, окрім традиційних занять, на яких пояснюють і нову лексику, і граматику, раз на тиждень обов’язковий “спікінг” - усне заняття, де тебе “не грузять” граматикою. Ще є “спікінги” з носієм мови. У нас їх вів канадець. Він не розмовляє українською, ви ще майже не розмовляєте англійською, але маєте півтори години і намагаєтесь порозумітись. Трохи на словах, трохи “на міґах”. Спочатку вловлювала лише кілька знайомих слів з того, що тараторив іноземець, та поволі “починала” в’їжджати у суть сказаного. Найважче в англійській — не розрізняти усі часи і не говорити самому. Найважче - сприймати на слух мову носіїв, які не говорять “як книжка пише”, а користуються сленгом і ковтають по півслова.

Якщо збираєтесь вивчати іноземну мову

  •  Не вірте рекламі про авторські методики, за якими почнете вільно розмовляти за три місяці. За цей час  можете вивчити базову лексику і основні правила граматики. Цього достатньо, аби дати собі раду за кордоном, але для повноцінного спілкування точно не вистачить.
  •  Обираючи школу чи репетитора, орієнтуйтесь не на хвалебні коментарі в Інтернеті (їх легко організувати), а на відгуки знайомих. Якщо викладач прогулює заняття, мовляв, захворів чи щось сталось, — вимагайте повернути гроші. Це їх відразу “оздоровлює”.
  •  Якщо у вас нема грошей (часу), бажання ходити на мовні курси, то є достатньо безкоштовних інтернет-ресурсів для вивчення мови. Для самостійного вивчення англійської потрібна самодисципліна. Тому найкраще поєднувати самостійні заняття з курсами чи заняттями з репетитором. Ніщо так не мотивує ходити на заняття, як оплата авансом.
  •  Найкраще вчитись, перебуваючи в англомовному середовищі. Завдяки Інтернету таке середовище можна собі влаштувати вдома. Вмикати фільми чи передачі англійською, слухати відповідну музику. Пісні варто підбирати такі, які легко підспівувати, — так добре тренується вимова. Якщо не розумієте, про що йдеться, — не панікуйте. Головне — звикнути до звучання мови, поступово почнете розуміти, про що йдеться.