Атака на Мар’їнку мала би закінчитися Мінськом-3...

Двічі за час війни на Донбасі Путіну вдавалося “примусити Україну до миру”, тобто під загрозою повномасштабної війни погоджуватися на ганебні поступки, які були загорнуті у привабливі обгортки так званих Мінських угод. Перший раз після трагедії під Іловайськом, наслідком яких був Мінськ-1. Другу Мінську угоду підписували під психологічним тиском неминучого Дебальцівського котла. Щоразу Путіну вдавалось перетискати ситуацію на свою користь. Тактичні поразки пригнічували українське керівництво, і воно погоджувалось на “спеціальні статуси”, “відведення важкої артилерії” тощо. На жаль, відступати доводилось не лише українській армії, а й українській дипломатії. Путін побачив, що це працює. Після чергового котла і Захід, і Україна стають більш зговірливими.

Відчайдушна атака на Мар’їнку мала закінчитися Мінськом-3. Мета наступу  - створити більш сприятливий фон напередодні чергової зустрічі Контактної групи у столиці Білорусі та саміту «Великої сімки». У Росії зараз дві найперші цілі: змусити Україну “годувати” окупований Донбас та  змусити Захід послабити санкції. Вперше з часів Мінська-2 бойовики здійснили жорстку атаку на сили АТО із масовим залученням важкого озброєння, яке, нагадає­мо, згідно з попередніми домовленостями вже давно мало би бути відведено. Мета мар’їнського прориву полягала у тому, аби взяти українських бійців у кільце (так званий котел), а потім або знищити, щоб деморалізувати Порошенка і змусити його погодитись на чергові умови Росії, або торгуватися з Заходом.  Водночас змусити українську армію у відповідь застосувати важке озброєння і потім звинуватити Україну у порушеннях домовленостей. Напередодні саміту “Великої сімки” Путін хотів виставити Україну порушницею Мінських угод. Це дало б йому право домагатися послаблення санкцій проти Росії та скликання Мінська-3, де б Росія вкотре шантажувала Україну та світ загрозою повномасштабної війни.

Не випадково ще до загострення у Мар’їнці на зустрічі Контактної групи у Мінську російський представник Азамат Кульмухаметов вчинив демарш - без будь-яких пояснень покинув зустріч. Наступного дня проросійські сили почали атакувати Мар’їнку. А в Росії заговорили про термінове скликання позачергового засідання Ради Федерації, яка мала би ухвалити рішення про надання дозволу на використання російських військ в Україні. Нагадаю, прецедент вже був: 1 березня 2014 року Рада Федерації РФ задовольнила прохання президента Путіна про можливість введення військ на територію України у зв’язку із «ситуацією, що склалася в Україні та загрозою, що виникла для життя громадян Росії та російських військовослужбовців, що дислокуються в Криму».