Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Бійці невидимого фронту: від «стукачів» – до професіоналів

25 березня відзначають професійне свято співробітники Служби безпеки України. В умовах війни, яку розв’язала проти України Росія, співробітникам СБУ, як і їхнім колегам з інших силових структур, довелося пройти випробовування, до яких, на жаль, офіцерів ніколи серйозно не готували.

Постанову “Про створення служби національної безпеки України” та ліквідацію КДБ УРСР Верховна Рада ухвалила 20 вересня 1991 року. Більшість офіцерів новоствореної спецслужби автоматично перейшли в цю структуру з колишнього КДБ. За часів СРСР на службу в “комітет” брали лише членів КПРС, які пройшли відповідну “практику” ще в студентські роки. Тоді на кожному “ідеологічному” факультеті (історичному, журналістики) КДБ мав свого “стукача”, який повинен був доносити кураторам про “антирадянські” настрої студентів. “Вирахувати” такого стукача була легко. Бо його селили в гуртожиток, де жили іноземці, щоб і там КДБ мав своє око.

У дев’яностих роках Україну захлиснув рекет. Кожен бізнесмен, від власника ятки до керівника оборонного державного підприємства, мусив платити данину злодійським авторитетам. Для боротьби з організованою злочинністю в ті роки при СБУ створили відділ “К” — боротьби з оргзлочинністю та корупцією. Незабаром до СБУ приєднали також управління розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки. Здавалося, в Україні створили потужну спецслужбу, яка здатна викрити будь-яку ворожу агентуру. Та насправді... Чимало офіцерів СБУ почали “дахувати” бізнес. На відміну від “мєнтів”, есбісти брали під свій контроль такі “смачні” об’єкти, як морські порти, міжнародні пункти пропуску, спільні підприємства з іноземним капіталом.

Ситуація змінилася у 2006 році, коли Службу безпеки очолив Валентин Наливайченко. На сході України тоді затримали кількох кадрових офіцерів російської розвідки, почали викривати мільйонні афери, в яких були задія­ні керівники оборонних структур та виробників зброї. Така активність української спецслужби вельми не сподобалася північному сусідові, і 2010 року Валентина Наливайченка відсторонили від посади. На головні посади в СБУ почали призначати “донецьких” — людей, які своєю батьківщиною вважали Росію, людей, які були особисто віддані “сім’ї”. У січні 2013 року СБУ очолив генерал-майор Олександр Якименко. Свого часу він закінчив вище авіаційне училище в Єйську Краснодарського краю та Військово-Повітряну академію у Москві. Згодом колишній російський льотчик приземлився в Донецьку, де очолив обласне управління СБУ. Сам Якименко про несподіваний віраж у кар’єрі розповідав зі солдафонською прямотою: “Служу в управлінні Служби безпеки в Донецькій області. Після закінчення академії я зрозумів, що мої знання нікому не потрібні. От і звільнився. А ті пацани помітили, призвали...”. Сьогодні “призваний пацанами” в українську спецслужбу генерал переховується в Росії, бо в Україні його звинувачують у державній зраді та злочинах проти людства.

Боротися із зовнішнім ворогом, одночасно очищуючись від внутрішніх ворогів, — справа важка. Чи вдасться Службі безпеки України пройти це випробування, покаже час.

Схожі новини