«Господар тайги» лякає світ новою холодною війною

Антиамериканську промову президента Росії Володимира Путіна перед членами міжнародного дискусійного клубу “Валдай” у Сочі за своїми можливими наслідками можна порівняти з програмним виступом Вінстона Черчілля 5 березня 1946 року у Вестмінстерському коледжі у місті Фултон.


Так звана фултонська промова дала початок “холодної війни” між колишніми членами антигітлерівської коаліції та Радянським Союзом, яка призвела до “залізної завіси”, тобто нового світового порядку. Після Другої світової війни США та деякі європейські країни сприймали Радянський Союз як союзника, але ілюзії швидко розвіялися. В країнах Східної Європи, які внаслідок Ялтинської конференції опинились під контролем СРСР, були встановлені окупаційні режими. Звільнивши ці країни від фашизму, Радянський Союз не пішов геть, а встановив там свою диктатуру. Радянізація Східної Європи й спричинила «холодну війну».

Нині світ знову опинився перед викликом. Після анексії Криму та окупації російськими військами частини Донбасу вперше з часів Другої світової війни кордони незалежної країни були змінені насильницьким шляхом. Путін наплював на засади ООН. Світ вирішив його покарати, запровадивши болючі економічні санкції. Путін образився і вирішив світ полякати, щоб з Росією почали рахуватися.

Уся промова Путіна була просякнута комплексами недооціненої держави, образами та погрозами. Її можна розцінювати як оголошення війни. Наразі війни холодної. До речі, про першу “холодну війну” Путін згадує кілька разів. Наприклад, висловлює незадоволення тим, що у “холодній війні” західний світ оголосив себе переможцем, що, на думку російського президента, призвело до світового дисбалансу. Він звинуватив у тому, що “так звані переможці” (в “холодній війні”. — Авт.) вирішили “дотиснути ситуацію під себе, під свої інтереси”. “Так поводяться нувориші, — каже Путін менторським тоном, — на яких раптом навалилося світове лідерство”. Господар Кремля дає зрозуміти, що аж ніяк не готовий погодитись з цим лідерством. Вочевидь, у ньому глибоко засіла страшенна образа на Барака Обаму, який назвав Росію “регіональною країною”.

Російський лідер кілька разів наголошує на неприпустимості однополярного світу, домінуванні у світі однієї країни та її союзників, яких зневажливо називає “сателітами”. Усю відповідальність за нестабільну ситуацію у світі перекладає на “самопризначеного лідера”, який, за словами Путіна, здійснює “односторонній диктат”, “нав’язує власні шаблони”, “підтримує сумнівну публіку — від неонацистів (шпилька в бік України. — Авт.) до ісламістських радикалів”.

Президент Росії вкотре звинувачує США у тому, що це вони “конструюють кольорові революції в своїх інтере­сах”. Тобто він далі переконаний, що революції в Грузії та Україні імпортовані ззовні. І їх єдина мета — зміна лояльних до Росії режимів. Як виправдовується Путін у своїх “жовтневих тезах”, “не ми це почали”. В такий спосіб натякає, що не Росія винна у дестабілізації в Україні. Росія, мовляв, лише реагувала на дії “самопризначеного лідера”, захищає свої геополітичні інтереси. Намагався перекласти відповідальність за війну в Україні на Америку. Як кажуть, з хворої голови на здорову. У цьому контексті прозвучав пасаж про ведмедя, який є господарем тайги і цю тайгу нікому не віддасть. Щоправда, аналогія дещо дивна, оскільки в тайгу, де господарює ведмідь, ніхто не ліз і ніхто на неї не претендував. Це, власне, ведмідь вийшов з тайги і поліз в чужий малинник. Хіба що російський ведмідь досі вважає Україну частиною тайги?

Агресивний виступ Путіна, вочевидь, був розрахований на те, що інтелігентний та благочинний Захід може злякатися неотесаного ведмедя. Говорячи про “протидію” та “реакцію у відповідь”, Путін хотів налякати світ своєю неадекватністю. А як інакше можна розцінити зухвалу, хамовиту фразу: “До нас не лізьте і не корчіть з себе вершителів долі світу”.

Хоча під кінець промови прозвучали і миролюбні нотки. Путін згадує про санкції і намагається переконати світ, що “спільні економічні проекти і взаємні інвестиції зближують країни”. А ще підштовхує США до компромісу, мовляв, “розумне самообмеження покаже приклад позитивного, відповідального лідерства”. Розуміючи, що ізоляція Росії призведе до її економічного краху, Путін в самому кінці промови каже, що готовий домовлятися з принципових питань. Так і каже: “Готовий домовлятися!” — зі знаком оклику в офіційній розшифровці промови. В цьому контексті деякі експерти звернули увагу, що у своєму виступі російський керманич завбачливо жодного разу не згадав про “русскій мір”.

США устами речника Держдепу Джен Псаки дали зрозуміти, що торг, попри погрози та тонкі натяки Путіна, недоречний. «США не шукають конфронтації з Росією. Але ми не підемо на компроміс з принципами, на яких базується безпека в світі». За її словами, США надалі наполягатимуть на захисті суверенітету та цілісності України.