Росія провокувала Польщу на «Львівнаш»

Путін закликав Дональда Туска ввести війська в Західну Україну

Інтерв’ю колишнього міністра закордонних справ Польщі, а нині маршалка Сейму Радослава Сікорського американському журналу Politico Magazine, де він сказав про те, що Росія хотіла залучити Польщу до розподілу території України, шокувало світ. Сікорський, схоже, сам злякався своїх одкровень і заявив, що деякі його слова були неправильно інтерпретовані. Натомість журналіст, який брав інтерв’ю, обурився такою реакцією, — каже, що дослівно процитував польського політика.

За словами Радослава Сікорського, Путін казав прем’єр-міністру Дональду Туску (незабаром стане президентом Європейської ради), коли той відвідав Москву, що “Львів — це польське місто, і чому б нам не розібратися разом”. Сікорський дав зрозуміти, що Путін провокував Польщу на вторгнення в Західну Україну. “Путін хоче, щоб Польща направила війська в Україну. Це були сигнали, які вони нам надсилали. Ми знали, що це те, про що вони думають протягом багатьох років”, — сказав Сікорський. І додав, що Путін називав Україну “штучною країною”, неспроможною державою”. “На щастя, Туск нічого не відповів, бо знав, що його записували спецслужби”, — зазначив Сікорський.

Попри віднікування маршалка польського Сейму, ніхто з тверезомислячих людей не сумнівається, що все так і було. Непрямі підтвердження цього — недавні заяви одіозного російського політика Володимира Жириновського. Кілька місяців тому він пропонував Польщі забрати собі Галичину, Угорщині — Закарпаття, Румунії — Бессарабію. Тільки словами Жириновський не обмежився. З Державної думи Росії до Міністерства закордонних справ надійшов офіційний лист (!) з пропозицією поділити територію України. Його надіслав і підписав Жириновський уже як заступник голови Держдуми Росії. У цьому листі цілком серйозно пропонував вимагати референдуму щодо прихильності до Польщі у п’яти західних областях України: Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Рівненській. Схожі непристойні “пропозиції” отримали Угорщина і Румунія: приєднати Закарпаття та Чернівці відповідно. Україні, відтак, залишиться тільки її центральна частина. Жириновський у властивій йому провокативній манері тоді казав, що, мовляв, нині є зручний момент, аби забрати в України не тільки російські землі, а й частину Західної України. “Вінниця, Чернігів, Хмельницький, Полтава, Кіровоград, Кременчук і Київ — це ті міста та їхні регіони, які є справжньою територією України, решта областей належать або Росії, або Польщі, Румунії чи Угорщині, — заявляв з трибуни Державної думи РФ Жириновський. — Румунія, Угорщина та Польща мають повернути під свій контроль західні області України, які втратили в 1939-1940 роках”.

Тоді до висловлювань Жириновського усі поставились як до маячні божевільного. Мовляв, що з дурня взяти. Європейські політики вважали за правильне не коментувати заяв штатного блазня Кремля, не втягуватися у безглузду дискусію. Колишній посол Польщі в СРСР Станіслав Цьосек назвав Жириновського психічно хворою людиною і закликав польських урядовців не реагувати на очевидну провокацію. “Заспокойтеся! Навіщо нам накручувати ситуацію і кликати вовка з лісу?” — застеріг Станіслав Цьосек.

Тепер зрозуміло, що божевільні заяви Жириновського — це пробний камінь Путіна. Не вперше свої потаємні плани господар Кремля озвучує вустами лідера ЛДПР. Що в Жириновського на язиці, те в Путіна на умі.

Втім, одкровення Сікорського свідчать, що Путін і сам не соромився робити європейським колегам провокативні пропозиції. Ще у 2008 році на саміті НАТО у Бухаресті, де Україні та Грузії мали би надати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), Путін переконував західних колег, що Україна — ніяка не держава, бо ніколи не мала власної території. Що свого часу частину територій їй подарували країни Східної Європи, а іншу частину — Росія. Про це пізніше розповів тодішній президент США Джордж Буш. Тоді, у Бухаресті, Путін зробив все можливе і неможливе, щоб Україна та Грузія ПДЧ не отримали. Російська газета “Коммерсантъ” розкрила “секрет” успіху Путіна на Бухарестському саміті. Ще в 2008 році” Коммерсантъ” написала, що на саміті Путін прозоро натякнув європейцям та американцям, якщо, мовляв, Україну приймуть у НАТО, то ця держава припинить своє існування. “Коммерсантъ” пише, що президент Росії “фактично пригрозив, що Росія може почати відторгнення Криму та Східної України». З цією статтею, датованою квітнем 2008 року, можна ознайомитись в Інтернеті.

А це означає, що європейські політики давно знали про геополітичні амбіції, імперські комплекси і територіальні апетити Путіна. Знали і сором’язливо мовчали. Не хотіли виводити шантажиста міжнародного масштабу на чисту воду. Боялися спровокувати агресора, але стратегія умиротворення агресора не спрацювала. До чого це призвело, відомо. Військова агресія в Грузії, анексія Криму, окупація частини Донбасу. Путін слів на вітер не кидав, усі свої погрози втілив у життя.

Але Путін розумів, що його загарбницька політика рано чи пізно перетворить його на ізгоя, тому намагався втягнути європейських лідерів у свої авантюри, зробити їх співучасниками його злочинів. Тонкі натяки керівникам деяких європейських держав щодо дерибану території України — це спроба пробудити у них потаємні історичні інстинкти до розширення своїх територій, до підкорення слабших сусідів. Це був цинічний розрахунок на пробудження шовіністичних, імперських апетитів. Інших судив по собі, але не врахував одного нюансу: за сто років світ принципово змінився, помудрів, зумів зробити висновки з наслідків світових воєн. На відміну від Путіна, який застряг у страшній радянській дійсності. Він мислить штампами та стереотипами минулого століття, чи навіть середньовіччя, коли діяло одне правило співіснування держав — право сильного. Саме за такою логікою в кінці 30-х років минулого століття Гітлер за спиною світового співтовариства окупував Судети, Австрію, а Сталін — Західну Україну, Буковину, Бессарабію, Прибалтику, Карелію. Сталін, якого Путін вважає “ефективним державним менеджером”, завжди був для нього прикладом для наслідування.